Перший цього року концерт, організований музичним лейблом «Cardiowave», відбувся у звичайному місці – одеському клубі «Бернардацци».
Вишукана атмосфера закладу пасувала до виконавців та публіки. Серед шанувальників музики можна було побачити дуже різні персонажі: від скромно вбраних, нічим не примітних гостей до справжнісіньких готів – у відповідному макіяжі й одязі.
Але повернімося до концерту. Першою на сцену вийшла елегантна дівчина у скромній темній сукні, що не цілком в’язалося зі стереотипом рок-концерту. Моллі Нільсон – шведка, яка протягом останніх шести років успішно записує свої альбоми в Берліні. Її музика – це повернення до коренів некомерційного синті-попу. Відмінність тільки в текстах – вони зворушливі та сумні. Як на мене, це чудовий взірець урбаністичної лірики. Моллі Нільсон щиро дякувала публіці після кожної виконаної композиції й не полишила одеситів без виходу на біс.
Після спокійного, неквапливого виступу шведської виконавиці на сцену вийшов, а скоріше ввірвався, грецький дует «Selofan». Він виконував авангардну музику на аналогових інструментах, поєднуючи елементи перфомансу та світлового шоу з філософськими пасажами в текстах. Назви пісень говорять самі за себе: «Poso lipame» («Мені дуже шкода»), «After You the Silence» («Після тебе – тиша»), «Time» («Час»), «Verboten» («Заборонено»). «Selofan» виконував свої композиції трьома мовами – грецькою, англійською, німецькою.
Невеличка перерва – і на сцені з’являється дует «Lebanon Hanover». Похмурий і відсторонений вигляд виконавців якнайкраще ілюстрував їхню холодну музику. Одноманітний тривожний ритм гітари та гіпнотичний синтезаторний фон – квінтесенція колд-вейву. Либонь, їхня музика була б чудовою звуковою доріжкою для трилера 1980-х років, принаймні антураж був би дотриманий до тонкощів. Одна з пісень на біс перетворилася на танець учасника дуету Вільяма Мейбелліна в залі, серед здивованих і водночас задоволених глядачів.
Без перебільшення хедлайнером вечора стала англійська група «Esben and the Witch». Брайтонське тріо встигло себе зарекомендувати, авансом одержавши захоплені відгуки в музичних виданнях. А в грудні 2010 року «Esben and the Witch» увійшли до списку «надій року», складеного BBC. Одесити змогли на власному досвіді побачити та почути, що недаремно ця група визнана гідною похвальних відгуків. Від самого початку виступу всіх огорнув щільний серпанок звуку. Для британців важлива й візуалізація музики – позаду на екрані розгорталася ціла галерея символів і персонажів із пісень «Esben and the Witch». У свій виступ музиканти включили композиції з різних альбомів – «Iceland Spar» («Ісландський шпат»), «Deathwaltz» («Вальс смерті»), «Marching Song» («Пісня крокуючих уперед»). А на біс була виконана нова безіменна пісня. Мабуть, виступ британського тріо було найгучнішим і найпам’ятнішим цього довгого та насиченого враженнями вечора.
