Валерій Іванович Нікітін, якому сьогодні виповнилось би сімдесят, багато років керував кабінетом фізвиховання в знаменитій ізмаїльській «дев'ятці» (нині ВТУ № 9 стало філією Одеської морської академії ім. П. Сагайдачного). Сьогодні таких ентузіастів своєї справи катастрофічно не вистачає. Адже саме вони, а не тренери елітних клубів і збірних команд країни, впроваджували фізкультуру в маси, робили її невід'ємною частиною нашого життя. Завданням таких, як Нікітін, було заразити підлітка любов'ю до спорту, до фізичної активності, до рухливого способу життя. У низових первинних спортивних організаціях і формувалися майбутні рекордсмени.
За життя Валерія Івановича про спортивних працівників писали мало і рідко. Захвалювати, піарити було не прийнято. Про нашу знаменитість, світову рекордсменку Галину Чистякову уперше, наприклад, преса згадала, коли 16-річна легкоатлетка стала чемпіонкою країни серед школярів.
Але хіба в цьому справа?! Валерія Нікітіна, життєрадісного, енергійного педагога і надійну людину, пам'ятають і його випускники, і колеги, і ті, хто навчався з ним на факультеті фізвиховання в теперішньому Південноукраїнському національному університеті ім.
К.Д. Ушинського. Щорічно в лютому, у його рідному училищі, в Ізмаїлі провадиться турнір з волейболу пам'яті В.І. Нікітіна. Нинішній олімпійський рік, звичайно ж, не стане винятком.
