Трейдери, які працюють на українському ринку, не приховують свого задоволення: країна вийшла на перші позиції у світі з експорту зерна. Виношуються плани щодо нарощування його виробництва до 70-80 мільйонів тонн. При цьому мало хто говорить про те, яким чином досягаються такі значні валові показники.
Щоб зрозуміти про що йдеться, звернемося до деяких цифр. Отже, за даними ООН, частка угідь України становить 0,8 відсотка від площі усіх земель світу, придатних для сільськогосподарського виробництва. Із шістдесяти із лишком мільйонів гектарів вітчизняних ґрунтів 42,4 мільйона або 70,3 відсотка зайнято під вирощування сільськогосподарських культур. А в деяких областях розорано від 80 до 90 відсотків земель, аж до урізу річок та озер.
У той же час, в конкурентів ці цифри набагато скромніші. Наприклад, у Канаді розорано всього 4,6 відсотка площ, в Австралії – 6,1, у Росії – 7,8, у Китаї – 9,6, у США – 19,8, у Великої Британії -29,6, у Франції – 32,1, у Німеччині – 32,8, у Польщі – 44,2 відсотка.
При цьому, за інформацією аналітиків агенції АПК – Інформ, середня врожайність пшениці в Україні за останні п’ять сезонів склала у середньому 31,2 центнера з гектара, що удвічі нижче, ніж у тій же Франції – 74 центнери з гектара. У такий спосіб приходимо до простого та невтішного висновку: українські аграрії домагаються великого валу зерна не за рахунок ефективності виробництва, а за рахунок кількості засіяних гектарів земель. Тобто, екстенсивним способом.
Чому так відбувається? – запитає читач, далекий від сільського господарства. На це запитання є пряма відповідь. Причиною послужила деградація ріллі, нею вражено вже понад 40 відсотків сільськогосподарських угідь країни. За даними вчених-аграріїв, вміст гумусу з початку двадцятого сторіччя в українських чорноземах поменшав з 4,8 до 2,4 відсотка. Лише за останні кілька років непродуманого господарювання його кількість скоротилася ще на 0,04 відсотка. А це, у свою чергу, призвело до зниження родючості ґрунтів та скорочення врожайності сільгоспкультур. Тому що втрата лише 0,1 відсотка гумусу знижує врожайність зернових на 0,5 центнера з гектара.
Негативну роль зіграло і захоплення монокультурами. Українські поля переважно стали двоколірними. Навесні на них переважають жовтий (ріпак або соняшник) і зелений (пшениця, ячмінь або кукурудза) кольори. І рідко або практично неможливо побачити поля з багаторічними травами, іншими азото та гумусоутворюючими культурами, або пасовища. А ця обставина впливає на прискорення деградації ґрунтів.
Вчені Інституту ґрунтознавства та агрохімії імені Соколовського представили невтішні розрахунки. Так, через деградацію ґрунтів, щороку втрачається близько 15 мільйонів тонн гумусу, до 0,9 мільйона тонн азоту і фосфору, до 12 мільйонів тонн калію. У результаті цих втрат АПК недораховується, як мінімум, від 9 до 12 мільйонів тонн зерна.
Виправити ситуацію могло б внесення на поля органічних добрив. Але їх сьогодні вдень із вогнем не знайдеш. Адже у нас на гектар ріллі припадає удесятеро менше великої рогатої худоби, ніж у країнах Західної Європи. Тому під урожай вноситься у 17 разів менше органічних добрив, ніж потрібно згідно з агротехнічною наукою.
Сьогодні наших аграріїв ще виручає хімія. Щороку в рослинництві використовується понад 4 мільйони тонн мінеральних добрив. Однак і ціни на них зростають. Якщо, наприклад, років десять-дванадцять тому вартість тонни мінеральних добрив дорівнювала вартості 300 кг пшениці, 100 кг соняшнику або 1,1 тонни цукрового буряку, то у 2012 році сільгоспвиробникові необхідно було реалізувати вже 2,3 тонни пшениці, 900 кг соняшнику, 6 тонн цукрового буряку, щоб придбати тонну мінеральних добрив.
Втішно, що на цю гостру проблему звернула увагу держава. Останнім часом ухвалено багато законодавчих актів. Серед них Закони України «Про охорону земель», «Про державний контроль над використаннями та охороною земель», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно збереження родючості ґрунтів», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розробки проектів землевпорядження, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни і упорядкування угідь», «Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах».
Справа залишилася за малим, а саме, щоб ці закони запрацювали на повну силу.
