Нещодавно Євген взяв участь в етапах Кубка світу з льодолазіння. Про участь у цих змаганнях, свою спортивну кар’єру, перемоги на світових турнірах і найближчі плани – Євген Кривошейцев розповів в інтерв’ю кореспондентові «ОВ».
– Євгене, як Ви виступили на етапах Кубка світу?
– У січні я взяв участь у декількох етапах Кубка світу з льодолазіння – у Румунії, Швейцарії та Франції. Загалом, домігся позитивного результату лише на третьому етапі у Швейцарії. Я посів шосте місце в категорії «труднощі». Це для мене не найвищий показник. Але сподіваюся, усе ще попереду.
– Як Ви стали захоплюватися скелелазінням?
– Десь із початку 80-х років я вперше почув про такі види спорту, як альпінізм, скелелазіння. У 1983 році в телевізійній програмі «Клуб кіноподорожей» показали фільм «Життя на кінчиках пальців», знятий французьким скелелазом Патриком Едлєнжером. Мене зацікавив цей вид спорту, я вирішив спробувати. Пішов у секцію альпінізму і скелелазіння клубу «Водник», а потім перейшов до альпіністського клубу «Одеса». Користуючись нагодою, хотів би подякувати моїм перших тренерам – Олександру Кисельову і Михайлу Ситнику, які дуже багато зробили для мого становлення.
– Коли прийшов перший серйозний успіх?
– У 1988 році я виграв чемпіонат України серед дорослих, виконавши норматив майстра спорту. Для багатьох це було несподіванкою. Тоді у фіналі я обігнав багато іменитих майстрів. А на міжнародній арені першого великого успіху домігся у 1993 році, ставши третім на чемпіонаті світу у Швейцарії.
– Як Ви вважаєте, наскільки активно зараз в Одесі розвивається скелелазіння?
– У нашому альпклубі одна із найкращих скелелазних секцій в Україні. Тут створені чудові умови – є спортзал, навчально-тренувальний скеледром на пляжі у Отраді, досвідчені тренери. Крім того, успішно діє дитячо-юнацька спортивна школа.
Хотів би додати, що мої успіхи, досягнення одеських альпіністів і скелелазів стали можливими завдяки зусиллям керівництва клубу на чолі з Валентином Костянтиновичем Симоненком. Він також очолює Федерацію альпінізму і скелелазіння України. І незважаючи на багато фінансових труднощів, клуб є одним із найкращих в Україні.
– Щоб професійно займатися скелелазінням, необхідно мати сильне здоров’я, гнучке тіло, стальні м’язи. Як Вам це вдається?
– По-перше, я займаюся йогою, правда не так серйозно як інші. В основному, щоб знімати негативний вплив тренувального процесу після великих навантажень і зміцнити хребет. По-друге, я багато років займаюся загартовуванням – уранці обливаюся холодною водою. І, нарешті, що дуже важливо для доброї форми, – спортивне харчування. Цим треба займатися серйозно.
– Ви багато років були професійним скелелазцем. І раптом – льодолазіння.
– Після участі в етапі Кубка світу зі скелелазіння у Франції восени 2000 року я заїхав до моїх знайомих французьких кореспондентів з журналу «Вертикаль». Один з них – Гійом Вало – докладно розповів мені, що таке льодолазіння, показав льодоруби, …і запропонував спробувати: новий вид, мовляв, це цікаво, узимку, легше спонсорів знайти. Але екіпіруватися було дуже дорого для початківця. Якщо спорядження в мене немає, то сказав: не поїду. Але Гійом пообіцяв через свої зв’язки знайти спонсорів і знайшов. Так вийшло, що одразу три іноземні фірми за мої скелелазні заслуги ризикнули й спонсорували мене на змагання, знаючи, що я ніколи не виступав.
Одразу виникло запитання, як до цієї справи готуватися, тренуватися? Наші досвідчені альпіністи із клубу дуже в мені засумнівалися. Думали, що я не впораюся. Але друзі молодші підтримали мене, нічого, пробуй, так теж можна. І я почав підготовку. Спочатку – вдома.
– І, проте, Ви одразу стали переможцем змагань…
– Так, я довів усім свою спроможність перемогою на одному із шести етапів Кубка світу у Швейцарії в дебютний рік виступів – 2001-й. Пам’ятаю, що якось одразу налаштовувався на перемогу. Навіть нашим сказав, що поїду і стану першим. Можливо, десь у душі не дуже вірив, але говорив так. Це була моя перша гучна перемога в льодолазінні. А наступного року мені вдалося виграти перший чемпіонат світу з льодолазіння. На сьогоднішній день у моєму активі вже чотири перемоги в чемпіонатах світу.
– А які тенденції в льодолазінні? Цей вид спорту користується популярністю?
– Звичайно, хоча це один з наймолодших видів спорту. Передусім радує розширення географії змагань. Відзначу, що навіть на Олімпіаді в Сочі пройшли показові виступи з льодолазіння. Там були спортсмени з 15-ти країн світу.
Уже пішов активний приплив молоді, і багато змагань, фестивалів. Є добра медіа-підтримка, кліпи і фільми про змагання і тренування на скелях. Усе це допомагає популяризувати цей вид спорту. Я не сумніваюся, що й в Україні льодолазіння також набуде поштовху до розвитку! У всякому разі, я, як один із членів збірної України зі скелелазіння, постараюся залучити молодих хлопців і до цього виду спорту.
– Ваші найближчі плани.
– У березні почну активні тренування до національних змагань, але вже зі скелелазіння. У квітні-травні стартує чемпіонат, а потім Кубок України. Я вже був і переможцем, і призером цих змагань, але хочу знову перемогти й присвятити свою перемогу 220-річчю мого рідного і улюбленого міста.
