…Коли підійшла до хати Мешків, побачила цікаво оздоблені ворота. Відразу стало ясно: тут живуть творчі люди.
Родина, де виховуються семикласник Сашко та дворічна Катруся, зустріла мене привітно. Поділилися кількома принципами виховання. Щастя родини залежить від взаємин між поколіннями.
– Коли був завантажений роботою, син зростав якось непомітно, – згадує батько.
Проте два роки тому Микола Васильович був змушений перейти на іншу роботу. Зарплата зменшилася, зате з’явилося більше часу на виховання дітей.
Згадуються слова одного письменника: «Якщо ви хочете виховати хороших дітей, то витрачайте на них вдвічі менше коштів і вдвічі більше часу».
Батько став для сина другом. Зацікавив Сашка різними творчими ідеями, і нині у них однакове хобі на двох. Гра в сім’ї – важливий метод виховання, вона вдовольняє потребу хлопчика у творчості, розвиває допитливість, навчає стриманості, уважності, сміливості.
Результатом спільних інтересів стали численні роботи з різних матеріалів. Вони прикрашають стіни дому. В родинній галереї чимало витворів у жанрі квілінгу. Є цікава 3D-аплікація – фрагменти картинки, розділені кількома шарами скла. Але найбільше мене зацікавили картини із пластиліну, зокрема «Зоряна ніч» (за Ван Гогом), епізод бою Віталія Кличка з Шенноном Бріггсом, портрет маленької Катрусі.
Першою роботою юного автора був портрет батька. Твори виглядають так, буцімто намальовані фарбами, але якщо придивитися зблизька, то вони нагадують аплікацію. Техніка виконання оригінальна: тонесенькі джгутики різних кольорів лягають щільно один біля одного.
Як розповів Сашко, на одну роботу він витрачає тиждень часу та п’ять пачок флуоресцентного пластиліну. Матеріал не з дешевих, але якісний, – яскраві кольори, пластичність… Та на жаль, його в райцентрі не продають.
– Наприклад, «Зоряну ніч» я планую переробити з якіснішого пластиліну, – говорить юний художник.
Люди проявляють неабияку зацікавленість, дивуються. Приклад хлопця надихає до мистецтва його друзів.
Ще одне хобі, яке батько передав сину, – фотозйомка. Свого часу, будучи школярем, М.В. Мешко захоплювався фото, ставав переможцем конкурсів районного та обласного рівнів. Нині Сашко відвідує відповідний гурток у Центрі дитячої та юнацької творчості. Незабаром у Будинку культури планується районна виставка, на якій хлопець представить свої найкращі роботи.
Батько та син поділилися творчими планами, розповідали, скільки цікавих проектів іще попереду. Наступним експонатом у родинній галереї стане скульптура з автошин.
Микола визнає, що якби він тоді не втратив високооплачувану роботу, то сьогодні його син лише грав би в комп’ютерні ігри. Комп’ютер на той час уже почав заважати, захоплення іграми позначалося на навчанні. А Сашко вважає, що технікою слід вміло користуватися і не витрачати час намарне.
– Завдяки цікавим проектам ми намагаємося виховати в дитині потрібні риси, зокрема, віру у власні сили, – говорить батько.
Не забувають і про фізичний розвиток – хлопець займається баскетболом, футболом. Звісно, будь-які навички відіграють свою роль у майбутньому. Микола зазначає:
– Спроби докладання своїх сил у різних напрямах допоможуть сину з’ясувати, яка професія йому підходить.
Проте попри всі навички сьогодні значне місце посідає куховарство. Нині хлопець мріє стати першокласним кухарем.
– У своєму юному віці Сашко вміє готувати доволі непрості страви, – розповідає мама Інеса Миколаївна. – Він добрий помічник на кухні.
Виховання через гру та спільне хобі буде успішним лише тоді, коли батьки щиро опікуватимуться дітьми, займатимуться з ними разом. Якщо дитина бачить, що дорослі вірять у її сили, чесність, доброту, здатність подолати чергову сходинку, то ця довіра окриляє її, породжує бажання стати кращою. Відверті, довірливі взаємини між батьками й дітьми роблять мікроклімат у сім’ї благополучнішим, переконана родина Мешків.
Ми, батьки завжди багато чого очікуємо від своїх чад. Але ж слід пам’ятати, що все залежить від нас, від нашої поведінки. Як то кажуть, наші діти – це наше відображення.
