Жительку села Осички Любов Жушман в Савранському районі знають як чудового кондитера. Її випічка ніби посміхається і випромінює особливе тепло. А який аромат від її розкішних короваїв!
Коли Любов Петрівна працює з тістом, воно росте у неї просто під руками. Сама ж майстриня запевняє, що єдиний її секрет – це досвід, якого в неї майже сорок років, і любов до того, що вона робить.
Закінчивши восьмирічну школу, дівчина пішла ученицею на хлібозавод, де в цеху допомагала кондитерам. Їй ще не було сімнадцяти, коли почала й сама випікати хлібобулочні вироби. Згодом підмінювала майстринь. Керівництво хлібозаводу помітило старання дівчини й направило її на навчання у Чернігів. Коли ж повернулася на хлібозавод, стала працювати майстром-кондитером.
– Скільки хлібин, різноманітних булочок, рулетів та короваїв ми випікали за одну зміну! І вся продукція швидко розходилася з прилавків, – розповідає Любов Петрівна. – Випікали й на замовлення. Приємно було усвідомлювати, що ми своєю роботою творили радість для людей.
У той час на хлібозаводі організовували змагання на найкращу випічку, в яких брала участь і Л. Жушман. П’ять років поспіль вона здобувала перші місця в міжбригадних змаганнях. Неодноразово була учасницею й обласних змагань, в одному з яких також здобула перемогу за найкраще випікання тортів. Її портрет не один рік прикрашав районну Дошку пошани. Свідченням її сумлінної праці є й чимало нагород, які жінка дбайливо зберігає.
Коли ж закрили хлібозавод, Любов Петрівна стала допомагати односільчанам (та й не тільки) на весіллях, хрестинах, випікаючи короваї та хлібини, справжні витвори мистецтва.
Нині Л. Жушман вже на пенсії, а коли хочеться «відвести душу» – береться за тісто. Майстриня навчає працювати з тістом дочку Наталю та онучку Маринку. Але їм все одно більше подобається випічка, створена ніжними і тендітними руками їхньої мами та бабусі.
