Проходячи повз старовинний будинок, ми іноді й не здогадуємося, що зодчі намагалися надати йому рис інших, відоміших споруд.
Так, «Одесский вестник» (№42 за 25 травня 1829 року) писав про споруджуваний будинок Одеської міської біржі: «…будова ця буде повторенням у скороченому вигляді прекрасного так званого Олександрівського палацу в Царському Селі. Фасади складені знаменитим Кваренгі…». Зараз тут розташована міська рада.
Церква в ім’я святого апостола та євангеліста Івана Богослова в маєтку пана Кондрацького в Покровці Ананьївського повіту (нині Любашівського району) нагадує своєю архітектурою православний храм у столиці Австрії Відні, а Спасо-Преображенський собор у Болграді схожий з Ісаакіївським у Санкт-Петербурзі.
Свято-Миколаївський храм у Приморському Татарбунарського району побудований у візантійському стилі з наслідуванням форм константинопольського Софійського собору.
Колонада Свято-Покровського собору в Ізмаїлі нагадує подібний архітектурний витвір біля Казанського собору в місті на Неві.
Стіни Свято-Миколаївської церкви в Шабо Білгород-Дністровського району були розписані в стилі орнаменту київського Владимирського собору.
Як наслідування форм собору в Зальцбургу споруджено кірху в колонії Зельсу (нині село Лиманське Роздільнянського району).
Студентам Аграрного університету буде цікаво знати, що фасад головного корпусу вузу на вул. Канатній нагадує московський ГУМ.
І наостанок хочу розповісти читачам про дві церкви – Микільську в Кілії (XVII століття) та про храм у Приозерному Кілійського району, закладений 1790 року. Будувалися вони в добу османського панування. Турки вимагали, щоб церква з хрестом була нижча за кінного яничара та з вузьким входом. Тому храми вкопували в землю. І лише після укладення Бухарестського мирного договору 1812 року, коли Бессарабія відійшла до Росії, обидві церкви були перебудовані.
