Не лише чарівні звуки штраусівських вальсів дарує нам красень Відень. Вниз по Дунаю, попереджає популярна угорська газета «Népszabadság», можуть пливти відходи з району Швехата (Schwechat). Місто у федеральній землі Нижня Австрія відоме завдяки Віденському міжнародному аеропорту, що розташований там, а також місцевій марці пива.
У Швехаті розташований також мультинаціональний хімічний гігант Borealis, річний оборот якого становить 7,5 мільярда євро і який є сьомим за величиною у світі виробником поліетилену та поліпропілену. Borealis – на 36 відсотків австрійське нафтове підприємство, а на 64 відсотки – держвласність Абу-Дабі. Це підприємство й стало «автором» штучних відкладань, яких, як виявилося, у глибинах Дунаю скільки ж, скільки мальків.
До такого несподіваного висновку дійшли дослідники Віденського університету, які здійснювали виміри на ділянці між Віднем і Братиславою у 2010-му та 2012 роках. Наукова група на чолі з Аароном Лехнером (Aaron Lechner) у спеціалізованому журналі «Environmental Pollution» опублікувала відомості, згідно з якими в тисячі кубометрах води міститься в середньому 317 часток штучного матеріалу та 275 мальків. Йдеться про дрібну синтетичну стружку розміром від
1 мм до 5 см, якої за добу, за даними дослідників, набирається 4,2 тонни.
Забруднення Дунаю відбулося 6 липня 2010 року, коли сильні зливові дощі затопили очисну систему біля Швехата. Майже 80 відсотків синтетичного, пластмасового сміття і становлять шматочки промислових штучних матеріалів, що потрапили у воду переважно як комунальні стоки. Вчені підрахували, що 1533 тонни з величезного обсягу відходів щороку потрапляє в Чорне море.
Цікаво, що перше дослідження було спрямоване на вивчення рибного молодняку, але несподіване виявлення маси штучних відходів змусило університетську групу розширити тему. Віденська газета «Die Presse» з'ясувала, що коли у 2010-му дослідження поширилося на забруднення полімерними матеріалами, Borealis зробив університетським вченим ексклюзивне замовлення на дослідження стічних вод. Фахівці за допомогою вбудованих камер виявили численні недоліки в безпосередньо пов'язаній зі швехатським нафтоперегінним заводом двокілометровій системі каналів Borealis-А, їхню невдалу конструкцію, витікання стічних вод. Фірма не оприлюднила результати аналізу, міністрові ж із питань захисту навколишнього середовища доповіла, що чотири мільйони євро спрямовує на ремонтні роботи.
Через два роки, у 2012-му, знову провели виміри. Забруднення синтетичними речовинами не припинилося, але ослабло. З'ясувалося, що частина шматків пластику потрапила в Дунай вище того місця за течією ріки, де розташований завод Borealis, то ж хімпідприємство не єдиний винуватець забруднення Дунаю.
У відповідь на обурення громадської думки Borealis зробив повідомлення, згідно з яким забруднення Дунаю відбулося
6 липня 2010 року, коли зливові дощі залили очисні споруди біля Швехата і синтетичні речовини у великій кількості потрапили у воду. Наскільки велика ця кількість, фірма спочатку висловилася невиразно: мовляв, йдеться всього про якісь 50-200 кілограмів. За такої незначної кількості інструкції навіть не зобов'язують повідомляти владу.
Однак Borealis стверджує, що все ж таки сповістив окружну владу Відня; щоправда, через чотири місяці після того, що сталося. Згодом з'ясувалося, що інформація надходила не від хімічного підприємства, а від співробітників Дунайського регіонального національного парку.
Через ці суперечності Міністерство охорони навколишнього середовища й почало перевірку. Адже забруднення Дунаю штучними матеріалами становить небезпеку як для молодняку риб, так і для людини.
