Коло, за ним ще одне, а потім іще кілька десятків таких же кіл. Нью-Йоркська бруківка дихає червневою спекою. Сил бракує, але треба бігти, іти, повзти. Попереду ще кілька тисяч кілометрів дистанції і потрібно укластися в заданий час. Тільки не зупинятися…
Перший з багатомільйонного населення країн СНД, киянин Олег Лебедєв 2004 року подолав 52-денний суперзабіг на 3100 миль (5000 км). Як уже повідомляла газета, у березні цього року він взяв участь в одеському марафоні.
– Зараз довгими пробіжками мало кого здивуєш. Із чого починалася Ваша дистанція?
– У дитинстві та після армії я займався лижами. На початку 90-х у Москві потрапив на лекцію Шрі Чинмоя з філософії. Потім довідався про його марафонську команду, що поєднує у своїх духовних практиках спорт і медитацію. У 1994 році пробіг перший марафон, а 2002 року виграв забіг на 47 миль (76 кілометрів). У 2004-му мене запросили стартувати в забігу на 3100 миль. Зараз щоранку в Києві я бігаю по Голосіївському парку. Для мене це те саме, що причісування перед виходом на роботу.
– Як відкриваєте біговий сезон?
– Пробіжки на різні дистанції – вже моя друга натура. Своєрідною розминкою перед змагальним сезоном традиційно стала Одеса. Після тутешнього весняного марафону – більше бігу та збільшення тривалості тренувань. А Одеський марафон-2014 – це талісман перед іншими забігами.
– Їх багато?
– Досить, аби втомитися (сміється). Хоча я й не можу похвалитися результатом (2 години 46 хвилин), але кількість марафонів уже не лічу. Мені дуже приємно, що на старт Одеського марафону «Самоперевершення» виходять бігуни, здатні пробігти 42 кілометри швидше за мене.
– У чому ж сенс, якщо не в досягненні найвищого результату?
– В одержанні задоволення від бігу. Коли відчуваєш смак руху, енергії та свободи, то все інше відходить на другий план.
– Мабуть, тому Ви часто змінюєте місце роботи. Відпустка понад 50 днів – іспит для роботодавця…
– Звичайно. Щороку я їду до США під загрозою звільнення. Біг для мене важливіший за проблему утриматися на роботі. Але в мене хороший фах – менеджер з оптимізації процесів. А для фахівця в такій галузі робота в індустрії програмного забезпечення завжди знайдеться.
– Як проходить 5000-кілометровий забіг?
– Захід провадиться за підтримки фонду Шрі Чинмоя. Ми стартуємо щоліта у США. Довжина одного кола – 883 метри по бетонних тротуарах Нью-Йорка. Біжимо щодня з ранку до вечора при температурі від плюс 37 до плюс 38 градусів за Цельсієм і майже 100– процентній вологості повітря. Для тіла це справжній екстрим. Таких кіл за день треба набігати понад 100. На дистанції є пункти з водою й закусками, і навіть подається допомога масажистів. Проте для сили духу це серйозний іспит. Я бачив, як морально ламалися бігуни фізично витриваліші за мене.
– Чи варто постійно вичавлювати із себе всі соки?
– Між самоподоланням і саморуйнуванням дуже тонка межа. Стандартні підходи, спрямовані тільки на оптимізацію роботи тіла, – далеко не все, що можна та потрібно робити. Здатність відчувати сигнали організму приходить із досвідом. Постійні тренування допоможуть визначити рівень фізичної готовності. Потім, з відштовхуванням від напрацьованих результатів, поступово збільшується навантаження. Мені в цьому допомагає медитація.
– Участь у суперзабігу може взяти будь-хто охочий?
– Ні. Потрібно бути в добрій фізичній формі. Крім марафонів, треба пройти випробування в 47-мильному забігу та численних інших бігових іспитах витривалості. Шрі Чинмой, бачачи готовність учасника, особисто дає допуск до змагань.
– Такий біг – дороге задоволення…
– Так. Обходиться зазвичай над 5000 доларів. Сюди входять вступний внесок, вартість перельоту, спортивне харчування й екіпірування. Зокрема, у мене під час забігу зношується понад 10 пар кросівок.
– Голлівудський персонаж Форест Гамп пробіг 5000 кілометрів від східного узбережжя США до західного. Ви думали на такий же зразок перетнути територію України?
– Українські бігуни вже робили такий забіг. Я поки що не замислювався над цим, але все можливо.
– Які якості має виробити в собі спортсмен для поліпшення своїх результатів?
– Двома словами не пояснити, але коротенько це вдячність матері-землі, спокій розуму, внутрішня чистота і дисципліна тіла. Не можна зневірятися. З моїх дев’яти стартів на 5000 кілометрів двічі, через травму, я не вкладався у граничний термін 52 дні. Я не обмежую себе тільки бігом. Зараз захопився тріатлоном (плавання, біг, їзда на велосипеді).
– Що б Ви побажали тим, хто з різних причин іще не зайнявся спортом?
– Небажання – тисяча причин, бажання – тисяча можливостей. Щоразу, коли у вашому житті виникає щось неможливе, згадайте про внутрішній резерв. Ми зможемо домоггтися більшого, ніж гадаємо, якщо перестанемо себе жаліти і зробимо перший крок. Пам’ятайте: якщо вас обганяють, – не біда. Головне – не відставати від власних можливостей.
