У ЗМІ триває дискусія з приводу того, бути території Куяльницького лиману частиною природно-заповідного парку чи все-таки курорту. Сьогодні свою точку зору пропонує керівник депутатської групи «Куяльник» в обласній раді Сергій СТЕПАНЕНКО.
З історії питання
В міру реалізації першочергових заходів для порятунку лиману (нагадаю, до них належать подавання до водойми морської води та заходи для збільшення припливу прісної з річки Великий Куяльник) палкі суперечки, – будувати чи не будувати трубопровід, що з’єднує лиман з Чорним морем, – практично припинилися. І на перший план виходить питання про те, з яким правовим статусом лиман житиме далі. На жаль, у цьому питанні немає єдності, і полеміка захоплює дедалі вищі владні кабінети. Свою позицію щодо статусу Куяльницького лиману я виклав майже рік тому у брошурі «Причини обміління Куяльницького лиману та шляхи його порятунку». Не змінилася вона й сьогодні. Однак, у зв’язку з тим, що після десятимісячного замовчування ця позиція зараз – замість наукової дискусії щодо неї – піддається нападкам, грубим перекручуванням і мало не стала «червоною ганчіркою» для деяких екологів і ЗМІ, доводиться викласти її ще раз публічно.
Про статус лиману влада стала привселюдно говорити на виїзному засіданні з реалізації Регіональної програми відновлення водних ресурсів Куяльницького лиману 19 червня 2014 року. До протоколу засідання департамент екології та природних ресурсів облдержадміністрації (далі – департамент екології ОДА) включив «з голосу» три пункти щодо створення національного природного парку «Куяльницький» (далі – НПП). Але на першому розширеному засіданні новоствореної робочої групи з реалізації регіональної програми 16 липня все-таки вдалося привернути увагу керівництва ОДА до необхідності зваженого підходу до вирішення даного питання. На основі тез мого виступу на тому засіданні й побудовано цю статтю.
Мені зрозуміла позиція громадської організації «Фонд захисту та відродження дикої природи ім. проф. Пузанова «Природна спадщина», що багато зробив для створення природно-заповідних об’єктів в Одеській області. Зараз її керівництво прагне продовжити цей напрям на Куяльницькому лимані, використовуючи при цьому, на жаль, не методи наукової дискусії, а надто емоційні висловлювання.
Нагадаю, саме цим фондом був підготовлений проект наукового обґрунтування створення НПП «Куяльницький», що, на доручення обласної ради, у березні 2013 року вже розглядався на розширеному науковому семінарі за участю учених вузів, НДІ Одеси, громадських активістів, представників обласної влади. Тоді авторам було висловлено дуже багато зауважень і запропоновано істотно доопрацювати проект, чого, на жаль, досі не зроблено.
Але крім природоохоронних і наукових аспектів створення НПП, у разі включення в нього території самого Куяльницького лиману виникає багато правових і соціально-економічних питань (взагалі не опрацьованих у проекті). Адже в останні 80 років основною і головною функцією Куяльницького лиману є лікувально-оздоровча діяльність, бо він має унікальні лікувальні природні ресурси! Тому лиман за своїм правовим статусом, як це прописано в українському законодавстві, є лікувальним водним об’єктом загальнодержавного значення. Цей правовий статус був закріплений постановами уряду в 1985 і в 1996 роках. І логічно було б спрямувати зусилля на законодавче закріплення саме цього статусу, а не пропонувати змінювати його на статус об’єкта природно-заповідного фонду (далі – ПЗФ).
Лікувальні природні ресурси Куяльницького лиману як території оздоровчого призначення охороняються Законом України «Про курорти» 2000 року, де прописано процедуру оголошення лиману курортом, створення округу його санітарної охорони. Відповідальність за дотримання норм закону (так само суворих, як і для природно-заповідних об’єктів!) на територіях округу санітарної охорони покладається на обласну та районну владу. Цим же законом прописано правовий механізм соціально-економічного розвитку лиману як курорту – адже здоровий глузд підказує, що Куяльницький лиман, який має, насамперед, унікальні лікувальні природні ресурси, можна і потрібно розвивати як курорт. Такий механізм у вигляді загальнодержавної цільової комплексної програми розвитку курорту «Куяльницький лиман» справді може істотно поліпшити соціально-економічну ситуацію в усій Одеській області. Ця пропозиція була зроблена мною ще рік тому у згаданій вище брошурі, але, як у відомій байці Крилова, – «віз і нині там». У кожного новоприбулого обласного чиновника, вченого, громадського активіста своє бачення, своя позиція...
Між парком і курортом
Що ж потрібно зараз зробити обласній владі, щоб закон запрацював на збереження та розвиток лиману як курорту? По-перше – направити клопотання до Кабінету Міністрів про оголошення Куяльницького лиману курортом державного значення. Народні депутати, депутати обласної ради, вчені у 2013 році зі своєї ініціативи підготували і внесли до Верховної Ради відповідний проект закону про оголошення Куяльницького лиману курортом. Необхідні наукові обґрунтування можна підготувати протягом місяця. Але для цього потрібні бажання та воля обласної влади!
По-друге, необхідно ініціювати розробку Кабінетом Міністрів проекту загальнодержавної цільової комплексної програми розвитку курорту «Куяльницький лиман». Можна і потрібно вже зараз, не чекаючи рішення Кабміну, починати в області таку підготовчу роботу за особистою участю одеських учених різних профілів. За нас усе одно такий проект ніхто не зробить.
По-третє, необхідно проаналізувати на рівні області правові можливості щодо примусу до дотримання на охоронюваних законом «Про курорти» територіях вимог Водного кодексу, Земельного кодексу, законів «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону земель». Для цього є Кримінальний кодекс, Кодекс про адміністративні порушення, Цивільний кодекс. Якщо потрібно – створити організаційні механізми контролю дотримання режиму округу санітарної охорони лиману.
При такому комплексному підході Куяльницький лиман зможе успішно виконувати і лікувально-оздоровчі, і природоохоронні функції – адже згідно зі ст. 5 Закону «Про екологічну мережу України», курорти є її структурним елементом, де необхідно дотримуватися умов для збереження й охорони унікальних природних систем, до яких, без сумніву, належить лиман.
Привабливою, на перший погляд, видається перспектива альтернативного розв’язання проблем охорони Куяльницького лиману за допомогою включення його території у створюваний НПП «Куяльницький». Але в цьому разі статус лиману як курорту змінюється на статус об’єкта ПЗФ, призначеного не для надання лікувальних послуг, а для збереження природного стану територій, що входять у парк. І як деякий «доважок» до цієї основної функції в НПП можна надавати рекреаційні (зокрема лікувальні) послуги. Варто підкреслити, що піклування про Куяльницький лиман у цьому разі цілком бере на себе Міністерство екології та природних ресурсів (далі – Мінприроди). Однак до його обов’язків не входить надання лікувальних послуг, тому лікувально-оздоровча функція лиману буде згодом розглядатися в найліпшому разі як другорядна. Умови розвитку лиману як курорту вже буде визначати Мінприроди, а не обласна влада.
