Мабуть, немає загадковішої теми, ніж участь танків в обороні Одеси. В офіційних виданнях радянського часу згадуються лише створювані в цехах «Январки» броньовані трактори «НИ» («на испуг»). Значно менше сказано про власне танки та інші броньовані машини, які брали участь у боях за місто влітку та восени 1941 року.
Як відомо, 5 серпня 1941 р. командувач Приморської армії одержав директиву Ставки Верховного головнокомандування про відведення військ Південного фронту і початок оборони Одеси. У ній наказувалося місто не здавати й обороняти до останньої можливості, залучаючи до справи Чорноморський флот. 7 серпня в бойовому повідомленні штабу Південного фронту до Генштабу було відзначено, що «район Одеси буде оборонятися щоб там не було». 8 серпня місто було оголошено в облоговому стані, почалися бої на далеких підступах до Одеси. 19 серпня був утворений Одеський оборонний район (ООР), який очолив контр-адмірал Г. В. Жуков, а командувач Окремої Приморської армії, генерал-лейтенант Г. П. Софронов був призначений заступником командувача Одеського оборонного району.
На початку оборони у складі Приморської армії не було справних танків, про бронеавтомобілі інформація відсутня. Надалі танки потихеньку з’являються. Їхня чисельність дозволила сформувати окремий танковий батальйон у складі Приморської армії.
Маршал Радянського Союзу
М.І. Крилов (у серпні 1941 р. – полковник, начальник оперативного відділу Приморської армії) у своїх спогадах відзначав, що на початок серпня «танкових частин немає».
Але вже до 6 серпня з танків, виявлених в ешелонах, які не встигли прорватися на північний схід, були відремонтовані перші шість машин. Це були легкі БТ. З ініціативи майбутнього Героя Радянського Союзу Г. Пенежка, на той час старшого лейтенанта РСЧА, представника Автобронетанкового управління Південного фронту, танки БТ-5 і БТ-7 були екрановані листами 30-міліметрової сталі.
У процесі доробки усунули ряд дефектів. У підсумку танки різних типів успішно застосовувалися проти румунських і німецьких військ у всіх секторах оборони міста, виступаючи як рухомі вогневі точки, діючи і в обороні, і в контратаках, з успіхом знищуючи живу силу супротивника, його кулеметні обслуги, артилерійські позиції.
У середині серпня біля Одеси вдалося відбити у ворога ще два ешелони з розбитими танками, які не встигли вивезти на «велику землю». Таким чином, до 15 серпня вже десять танків були на ходу, і ще десять машин от-от готувалися полишити цехи заводу ім. Січневого повстання. Цікава подробиця: танки, відновлювані на заводі ім. Січневого повстання, часто потребували заміни електропроводки. Її в місті, де на повен хід тривала евакуація, не було. Але вихід знайшовся. Як стверджує Г. Пенежко, для цього використовували електропроводку зі збитих німецьких літаків.
Перші створені в Одесі танки «НИ» виявилися, через поспіх, недосконалими. Описуючи одну з контратак, підполковник Краснопольський, учасник оборони Одеси, підкреслює, що для підтримки було задіяно п’ять таких машин, з них три взагалі не вийшли на передній край, бо сіли мотори, а дві довелося тягнути після успішної контратаки назад руками.
Надійність відновлених бойових машин також викликала певні побоювання у керівництва ООР, що визнає М.І. Крилов. Але вже самим своїм фактом присутності вони піднімали бойовий дух частин, тож роботу «январців» марною ніяк не назвеш.
Крім згаданих танків серії БТ (БТ-2, БТ-5, БТ-7, можливо БТ-7М), в обложеній Одесі були танки інших типів. Г. Пенежко згадує танкетки Т-27 і двобаштові танки Т-26. Є відомості, що у захисників міста були плавучі танкетки Т-38 у кількості як мінімум 5 машин.
Крім танків у військах Південного фронту практикували використання різних тягачів як важкої бронетехніки. Г. Пенежко згадує, що тягачі Т-20 «Комсомолець» бронювалися й використовувалися в дивізійному розвідувальному батальйоні 95-ї стрілецької дивізії. Це не перший випадок застосування тягача в подібній ролі. 90-й стрілецький полк названої дивізії ще 7 липня 1941 р. у контрнаступі використовував танки, бронемашини й трактори «Комсомолець», які супротивник сприйняв за справжні танки. Згадується й те, що на базі цього тягача було зроблено 10 потужних пересувних вогнеметів. Історик Юновидов вважає, що їх було вісім. У звіті «Про евакуацію м. Одеси і ООР» йдеться про п’ять тракторів Т-20, пристосованих під вогнеметні танки. Таку ж цифру називає колишній секретар Одеського міськкому партії Гуревич. Крім того, у танковому батальйоні Юдіна були серійні вогнеметні танки типу Т-26.
Про застосування відновлених танків існує досить скупа інформація, яка ґрунтується на все тих же, переважно мемуарних джерелах. Відомо, що танки допомагали стабілізувати становище на ділянках фронту, де супротивник загрожував проривом (наприклад, під Мигаєвим, 6 серпня). Часто вони застосовувалися в локальних контрнаступах і контратаках (11 серпня під Карповим, 22 вересня у смузі наступу 716-го стрілецького полку 157-ї стрілецької дивізії, у плині Григорівської наступальної операції в Східному секторі оборони). Одеські «НИ» масово брали участь у наступі під Дальником 2 жовтня, де справили шокуюче враження на румунських солдатів.
Існує певний стереотип про ефективність танків «НИ», які примушували тікати румунське воїнство. Однак якщо придивитися до тих скупих кадрів хроніки, зіставити їх із тактико-технічними характеристиками шутцпанцера «НИ», то стає ясно, що застосування бронетрактора є можливим лише в лавах своєї піхоти (через низьку швидкість і почасти керованість і прохідність) в умовах відсутності протитанкової артилерії супротивника. А якщо ні, то високий, тихохідний «НИ» став би чудовою мішенню.
Однак, звертаючись до спогадів командира 1-ї танкової роти Окремого танкового батальйону Приморської армії, молодшого політрука Г. П. Дармосюка, ми знаходимо відомості про масове застосування тракторів у боях на далеких підступах до міста. Виникає питання – чи справді ці трактори – одеські «НИ»? Адже дата бою, який він описує, – 6 серпня, самий початок оборони міста на його далеких підступах. Описуючи цей танковий бій, він підкреслює, що в ньому брали участь 19 тракторів, 8 танків БТ і кілька танкеток. Більше того, танки в бій вели «курсанти Харківського училища». Яким чином вони опинилися під Одесою, авторові спогадів довідатися так і не вдалося, у зв’язку з тим, що він їх після бою більше не зустрічав.
До 3 вересня 1941 р. кількість відремонтованих танків дозволила командуванню Приморської армії сформувати танковий батальйон, який очолив старший лейтенант Юдін. Г. Пенежко згадував: «Машинами батальйон іще не повністю укомплектований. З відновлених на заводі БТ-7 на ходу десять танків. Їх зведено в одну роту. Інші роти укомплектовані модернізованими БТ-5 і тракторними танками «январець»».
Окремий танковий батальйон Приморської армії складався із
трьох рот. Під командуванням молодшого політрука Г. П. Дармосюка (у майбутньому гвардії полковника) – 1-ша рота, молодшого політрука Кривулі – 2-га рота, старшого лейтенанта Кирика – 3-тя рота. Крім того, до складу батальйону входили авторемонтна рота (молодший політрук Ящук), комісаром батальйону став колишній комендант Котовська Сизов. Склад батальйону був надзвичайно різношерстим. У ньому траплялися як танкісти, так і політпрацівники зі стрілецьких частин, моряки. Деякі екіпажі складалися із працівників заводу ім. Січневого повстання.
Через якийсь час батальйон одержав порядковий номер 210 і став основною бронетанковою силою Приморської армії, беручи участь у всіх скільки-небудь значних боях під Одесою. Частина його матеріально-технічної бази була евакуйована морем у жовтні 1941 р. Навіть незначні підрозділи, які існували в складі Приморської армії, зуміли істотно вплинути на успішність оборони міста. Тому сьогодні ми по праву можемо згадати всіх захисників Одеси, зокрема й маловідомих танкістів із Окремого танкового батальйону Приморської армії.
