Сто два роки тому в Російській імперії відбулися пишні урочистості з нагоди сторіччя Вітчизняної війни проти наполеонівської навали. І хоча бойових дій у 1812 році на півдні імперії не було, Одеса активно долучилася до святкування.
Регламентована самодіяльність
На початку минулого століття, як і зараз, будь-який офіційний захід був строго регламентований. Спущений зверху циркуляр для навчальних закладів був продубльований попечителем Одеського навчального округу Щербаковим. Він говорив, що місцеві навчальні заклади повинні стурбуватися «придбанням до учнівських і фундаментальних бібліотек літературних та історичних творів, що стосуються подій війни 1812 року». Крім того, протягом цілого року пропонувалося влаштовувати «екскурсії в міста та місцевості, пов’язані зі спогадами про Вітчизняну війну, а так само відвідувати музеї, галереї й історичні зібрання, де зберігаються реліквії 1812 року».
За матеріалами одеської преси вимальовується така картина приготувань до святкування важливого ювілею: викладачі навчальних закладів читали реферати, а вихованці виступали з «музичними номерами».
Ветеран ветеранів
Ближче до святкової дати останній імператор Микола Другий «виписав» для проведення урочистих заходів найстаршого ветерана Вітчизняної війни. 133-річний старець, що жив у Кишиневі, мав вирушити до Москви через Південну Пальміру. «Одесские новости» вирішили проявити ініціативу і «розкопали» багато чого цікавого про ветерана ветеранів. Він був одружений другим шлюбом і жив на утриманні своєї 90-річної жінки. Попри вік, чудово пам’ятав, як дійшов до Парижа, зазнавши трьох поранень у битвах. На підтвердження того, що він справді воював, журналісти навели беззастережні свідчення: Михайло Іванович, а саме так звали довгожителя, був зарахований до складу своєї частини і мав найвищу та найпочеснішу солдатську нагороду – Георгіївський хрест.
Обід для бідних, музика – для всіх
За кілька днів до свята офіційна делегація міської думи відвідала Перше християнське кладовище, на якому спочивали герої Вітчизняної війни, пов’язані з Одесою. Були покладені вінки на могили генералів Строганова, Сабанеєва та Соболевського. Перші два – закріплені в топоніміці Одеси. На їхню честь названо мости через Польський узвіз і Військову балку (узвіз). Сьогодні на місці їхнього поховання розташований Преображенський парк.
Кульмінація урочистостей була призначена на 26 серпня 1912 року. Цього дня мав відбутися військовий парад. За день перед тим він був ретельно відрепетируваний на Куликовому полі, де традиційно проводилися офіційні заходи та масові гуляння.
Після урочистого молебню в кафедральному храмі на Соборній площі юрби дітлахів і босяків разом із різночинною публікою – від респектабельно вбраних городян і гласних думи до скромних робітників порту і студентів – пройшли хресним ходом до Куликового поля. Там на них чекали завчасно підготовлені дерев’яні трибуни. Однак задоволення подивитися військовий парад сидячи коштувало на ті часи чималих грошей – від одного до двох рублів! Тому, щоб усе-таки не пропустити видовище, багато хто вилазив на стовпи, дахи довколишніх будинків та «інші високо розташовані місця».
Парад відвідали місцеве керівництво та заїжджі гості. З’явився на автомобілі колишній перський шах Мохаммед Алі, що зайняв місце в ложі для почесних осіб, поруч із дружиною командувача військ і фрейліною імператриці. Так-так, це той самий монарх, на честь якого особняк на вулиці Гоголя зветься «шахський палац».
Відбувся військовий парад 8-го Донського козачого полку і частин 8-го армійського корпусу, а насамкінець із промовами виступили високі церковні та цивільні чини.
Святкування проходили не тільки в центрі міста. На околицях Одеси – у Слобідці-Романівці та на Пересипу – були влаштовані «читання з тіньовими картинками про Бородінську битву». На тому ж Пересипу та в Дюківському саду грали військові оркестри.
Отці міста не забули й про велику кількість незаможних. Їм того дня нагодилася чудова можливість безкоштовно пообідати в численних рестораціях Одеси.
Кульмінацією всього дійства мало стати «паління феєрверку», та цьому перешкодила страшенна злива, що впала на Одесу.
