Будьмо щирі: гра збірної України поки що далека від ідеалу. І емоції вболівальників викликає не так футбол у чистому його вигляді, як потерпання за результат. Тож після фіаско в першому матчі наша команда повернулася до боротьби за путівку на «Євро-2016». Втім, саме поразка від Словаччини теоретично може стати вирішальною для підопічних Михайла Фоменка в даній кваліфікації.
Згадайте свої думки відразу після жеребкування відбіркового раунду. Здається, переважна більшість і шанувальників футболу, і експертів заздалегідь відправили Україну на друге місце в групі – з Іспанією, мовляв, нам не змагатися, а решта всіх, навпаки, нам не рівні. Оптимісти, яких, втім, було небагато, і взагалі рокували українцям боротьбу за перше місце. Ну а скептики (їх у нас зазвичай мало хто слухає) просили не жбурляти шапками і застерігали, що група може виявитися не такою запростою.
Вважаю, варто нагадати саму схему нинішнього добору, – адже вона істотно відрізняється від попередніх. До Франції вирушать не 16 команд, а 24. Господарі «Євро-2016» уже забронювали собі місце на турнірі, а от решта збірних розіграють 23 путівки, що залишилися. З кожної групи (а загалом їх 9) на «Євро» виходять по два учасники, що посіли перші та другі місця. Також гарантоване місце в основній сітці одержить і найкраща з третіх збірних. Решта ж «трієчників» зіграють стикові матчі, у яких визначаться чотири претенденти, що залишилися на титул найсильнішої збірної Старого Світу. Таким чином, друге місце (те саме, яке в істоті мало б дістатися Україні без особливих проблем) нас би цілком влаштувало. Але от біда, – ті ж словаки виявилися так само амбіційними претендентами на жадану путівку.
Якщо згадувати стартовий матч, то, схоже, в бік наших західних сусідів таки полетіло кілька шапок. Україна розраховувала зіграти зі Словаччиною з позиції сили. Так ми ж менше року тому саму Францію тут «винесли» у два м’ячі! Звичайно, можна бідкатися щодо незарахованого в матчі зі словаками гола П’ятова, який міг би ввійти в історію. Можна міркувати, що поразки ми вже точно не заслуговували. Однак рахунок зафіксований і його не змінити.
У матчах, що минули, права на осічку в України вже не було. На щастя, Михайло Фоменко вміє мобілізувати команду в непростий момент. Але при цьому про гру першим номером уже не йшлося. І з білорусами, і з македонцями наша збірна результат, образно кажучи, вигризала. Переможців не судять, але поки що малюнок гри команди об’єктивно не вражає.
До самого тренера теж виникають логічні запитання. Майже кожен наставник має своїх мазунчиків. Але є різниця: існують клубний футбол і довга дистанція – тоді ціна помилки менша й можна дати футболістові розігратися. Турніри ж для збірних мають свою специфіку. Тут немає часу на розгойдування. Немає можливості чекати, що гравець виявить себе до п’ятої, десятої або …надцятої зустрічі. У зв’язку з цим незрозумілим є абсолютне ігнорування Михайлом Івановичем Олександра Гладкого, який на старті чемпіонату набрав гарного ходу, а також лідера «Чорноморця» Олексія Гая, який міг би скласти у збірній уже зіграний дует із Кирилом Ковальчуком. Можете вважати це містечковим патріотизмом, але Гай зараз перебуває в явно кращій формі, ніж харків’янин Едмар. Можна було б заглибитися і в міркування про тактику команди, досить одноманітну манеру гри, але у будь-якому разі головне – результат. Після добору на ЧС-2014 Фоменкові не було чим дорікнути. Тоді він витягнув команду з дна до раунду плей-оф і ледве не зачепився за перше місце. Однак зараз колишні заслуги йому ніхто зараховувати не буде. Тепер це цілком його команда, він веде її з першого матчу добору, і посилатися на попередників у нього не вийде.
На завершення обговорімо перспективи нашої збірної. Цей рік команда завершить у розслабленому стані. Матч із Люксембургом труднощів визвати не повинен. Тому свої 9 очок після 4 турів Україна набере. Якщо не станеться сенсації, стільки ж буде у Іспанії. А як складеться матч Македонії та Словаччини, передбачити важко. Але на папері Хамшик і компанія – фаворити.
Ну, а що далі? Перший матч 2015 року наша команда зіграє проти Іспанії на виїзді. Тішити себе ілюзіями не будемо. До 27 березня наші гравці тільки почнуть укочуватися в сезон після трьох місяців простою, а іспанці будуть щосили битися у плей-оф Ліги чемпіонів і клубних чемпіонатах Європи. Розраховувати на те, що цього ж дня Словаччина втратить очки з Люксембургом, – наївно. Тобто з великою імовірністю ми відпускаємо прямих конкурентів у відрив. Потім ми знову «відпочиваємо» на все тому ж нещасному Люксембурзі. Ну, а до осені у нас настає «час ікс»: домашній матч із Білоруссю, найтяжчі виїзди до Словаччини та Македонії, а також гра з Іспанією. Потрібно дуже сподіватися, що до цього періоду Македонія вже втратить усі шанси на третє місце, а Іспанія забронює собі прохідний рядок. Якщо ж у всіх іграх наші суперники будуть грати з підвищеною мотивацією, то пройти через цю «м’ясорубку» без втрат буде практично нереально.
Таким чином, ми, звичайно, мусимо сподіватися на пряму путівку, але при цьому всіма силами чіплятися і за найкраще третє місце у доборі. Наразі його посідає Норвегія, але ситуація в багатьох групах така заплутана, що передбачити, хто ж зрештою витягне цей щасливий квиток, зараз абсолютно нереально. Скажу лише, що якби кваліфікація завершилася зараз, то потенційними суперниками України на стикових матчах могли б стати Німеччина, Голландія, Бельгія, Португалія або Швеція. Як вам такий вибір?
Так буває: лише одна осічка ставить під загрозу всю турнірну стратегію команди. Будьмо щирими: тепер результат не на всі сто відсотків залежить від гри наших футболістів. Але у футболі дива бувають. І чому б бодай раз такому диву не статися на нашій вулиці?! Зберігаймо оптимізм і сподіваймося на краще.
