До підприємців Тетяни і Олександра Чорнопіщуків ніхто у Фрунзівці не рекламував свій товар у віршованій формі. Лише молоде подружжя цього літа звернулося до односельців з декількома римованими закликами. Одна з реклам проголошувала:
«Ура! Ура! Ура!
Пришла скидочная пора –
Приходите
в магазин «Фаворит»,
Ждет вас обувный магнит.
Акция сейчас у нас,
Ведь заканчивается
летний час!»
Ці римовані рядки Тетяна і Олександр Чорнопіщуки склали удвох. Треба ж якось зацікавлювати людей! Бо сьогодні магазинів одягу і взуття у райцентрі – хоч греблю гати. А покупець шукає щось особливе, бажано із сезонними знижками. Зрештою, кожен хоче відчути увагу до себе та бажання підприємця справді догодити відвідувачу.
Всі ці сучасні вимоги і намагаються задовольняти подружжя Чорнопіщуків. Буває, «намотають» своїм автомобілем сотні кілометрів, аби знайти те, що замовляють покупці. Підприємці налагодили зв’язки з декількома вітчизняними фабриками, які виготовляють одяг і взуття, аби здешевити товар і викласти його на полиці з мінімальною націнкою. Тому й цілують жіночки похилого віку Тетянині руки, адже їй часто вдається знайти для них нестандартне взуття.
– Знаєте, у таких випадках я радію більше, ніж людина, якій мені вдалося допомогти, – щиро посміхаючись, ділиться враженнями Тетяна В’ячеславівна. – Бо коли до тебе приходить бабуся з 35-м розміром взуття та ще й з доволі пухкенькою ніжкою і зі сльозами на очах просить знайти чобітки – ніяк не можна залишатися байдужою.
Не може ця молода сім’я підприємців закривати очі на чужу біду. Тож закономірно, що коли в районі з’явилися перші переселенці з Луганської області, Чорнопіщуки одразу ж запропонували свою допомогу. Цього ніхто не просив, але, маючи звичку розмовляти з відвідувачами магазину на різні життєві теми, Тетяна В’ячеславівна часто самостійно вирішує підтримати людину. Так сталося і у випадку з переселенцями: до села Перехрестового приїхала бабуся з двома онуками, їй одразу ж виділила певну суму грошей районна волонтерська організація, щоб пенсіонерка мала можливість зібрати дітей до школи. Коли жінка переступила поріг магазину підприємців, ті без вагань подарували дівчинці сарафан та стильні колготи, а для хлопчика підібрали гарну шкільну сорочку. Про це бабуся діточок Надія Лабунська згадує із вдячністю.
Подібних випадків було багато, бо молоді підприємці мають власну філософію життя.
– Якщо ти маєш можливість допомогти нужденному – зроби це зараз!, – любить повторювати Олександр Станіславович.
Свого часу їм допомогли стати на ноги добрі люди, тож зараз Чорнопіщуки вважають своїм обов’язком підтримувати діточок у притулку, мобілізованих земляків у зоні АТО, стареньких та немічних громадян.
Майже 12 років тому, коли Тетяна й Олександр одружилися, вони навіть гадки не мали, що доведеться займатися підприємництвом. Тоді вони жили і працювали в Одесі, виховували старшу доньку Христину. Міське життя позитивно впливало на розвиток дівчинки – вона мала можливість займатися творчістю, ходила до танцювальної студії і навіть домагалися значних успіхів у змаганнях з хіп-хопу, бальних танцях та гімнастики. Але всі подальші плани змінила пропозиція рідного брата і матері Олександра Станіславовича. Мовляв, скільки ви будете жити на орендованій квартирі? Переїжджайте до Фрунзівки і займайтеся сімейним бізнесом! Так вони і вчинили. Вже понад три роки займаються справою до душі, виховують трьох чудових донечок – 10-річну Христину та півторарічних близнючок Антоніну й Анастасію.
– Відколи ми зайнялися підприємництвом, зустріли багато добрих людей, – зауважила на завершення нашої зустрічі Т. Чорнопіщук. – Коли відкривали новий магазин у Фрунзівці, деякі наші партнери «під чесне слово» давали шкіряне взуття на реалізацію. Вразило те, що ми навіть в очі один одного не бачили, спілкувалися лише по телефону, але вони допомогли нам налагодити торгівлю. Таке справді не забувається.
У ці передноворічні дні подружжя Чорнопіщуків загадало декілька бажань: щоб у всіх було міцне здоров’я, щоб нарешті настав мир в Україні, а люди щоб стали добрішими. Адже коли серця сповнені любові – то велике щастя!
