У Південноукраїнському національному університеті імені К.Д. Ушинського проходить VII міжнародний фестиваль «Райдуга мов».
Вітальними словами його відкрили організатори: ректор вишу Олексій Чебикін, голова молодіжного есперанто-клубу «Вердажо» Тетяна Аудерська, заступник директора департаменту, начальник управління зовнішніх зносин та європейської інтеграції ОДА Ярослава Різникова, яка, зокрема, сказала:
– В моїй сім’ї завжди вчили поважати не тільки свій народ і культуру, а й культуру інших націй. Подібні заходи дають можливість не лише поділитися любов’ю до свого народу, а також дізнатися про інші.
Заступник начальника управління культури і туризму ОДА Олена Петрова вручила почесні грамоти тим, хто брав активну участь в організації фестивалю. Глядачів привітали і студенти інституту мистецтв, лауреати міжнародних конкурсів, які ознайомили присутніх із піснями й танцями народів світу.
Після урочистого відкриття гостям запропонували переглянути презентації мов і культур. Вони проходили одночасно, тому фізично неможливо було побувати на кожній. Орієнтуючись за програмою заходу, глядачі обирали ту мову, про яку хотіли дізнатися докладніше. Це був складний вибір, адже кожна мова та культура неповторні, а представник будь-якої нації може розповісти щось оригінальне.
Наприклад, відвідувачі однієї з презентацій довідалися, що іспанці не розрізняють наші звуки «ж», «з», «с», «ш», а також «и» та «і», так само, як не вбачають різних звуків за своїми літерами «b» та «v», іноді плутаючи їх на письмі. І жартома зізнаються, що російське слово «жизнь» таке ж складне, як і саме життя. Представниця Швеції розповіла про кулінарні уподобання цього народу. Нам вони можуть видатися дивними: шведи люблять м’ясні фрикадельки з брусничним варенням, маринують огірки та рибу в цукровому сиропі і дуже дивуються, що у нас мариновані продукти солоні на смак. А делегати від Туреччини пішли далі, запропонувавши всім охочим скуштувати страв своєї національної кухні в якості ознайомлення із традиціями.
Усі учасники фестивалю постаралися якомога повніше презентувати свої мову та культуру, зацікавити їхньою самобутністю.
На мій погляд, це вдалося. Адже багато хто, йдучи з фестивалю, говорив, що з нетерпінням чекатиме наступного, восьмого, свята мовного та культурного різнобарв’я Одещини.
