Не раз випадало чути, що посада сільського голови – не для жінки: ненормований робочий день, відсутність вихідних, відрядження...
– Я ніколи не була типовою домогосподаркою, – посміхається Віра Василівна Карталяну, яка вже друге скликання очолює село Плавні, що в Ренійському районі. – До обрання сільським головою я працювала головним технологом на місцевому консервному заводі, де теж трудилися без вихідних, особливо в сезон заготівлі, коли переробляли близько 28 тисяч тонн помідорів.
Саме тоді Віра Василівна вперше осідлала мотоцикл, позичений співробітником. Відчуття мобільності так сподобалося (завод був за селом), що придбати власного «залізного коня», який споживає небагато бензину, стало її мрією.
– Коли мене обрали сільським головою, на ювілей чоловік подарував мені мотоцикл, – сміється Віра Василівна, і вже серйозно додає: – Спочатку я уявляла роботу сільського голови інакше. Мені здавалося, що всі оргпитання можна вирішувати легко, тим більше що я з людьми завжди знаходжу спільну мову. Але все виявилося набагато складнішим. Перші два роки довелося вчитися, вникати в премудрості бюджету.
З перших днів роботи, розуміючи, що один у полі не воїн, Віра Василівна стала знаходити соратників. У багатьох питаннях вона могла спертися на досвід і знання лікаря-чорнобильця Захарія Васильовича Гецоя. При Будинку культури утворився жіночий клуб, який активно долучився до громадського життя. Зробивши самотужки ремонт в одному крилі БК, переселивши туди сільраду, у старому будинку ентузіасти організували прекрасний краєзнавчий музей.
– За роки роботи я дійшла висновку, що при всій значущості розвитку економіки село все-таки тримається на таких трьох китах, як духовність, культура, спорт, – говорить Віра Василівна.
За два скликання багато чого вдалося зробити для храму
св. Архангела Михаїла, який був закритий у радянські роки й дійшов ветхості. Відремонтовано два портики, побудовано вимостку, підключено природний газ, наразі встановлюються нові куполи. Частину робіт оплатив обласний бюджет – з увагою до того, що плавнівський храм, споруджений 1883 року, є пам’яткою архітектури місцевого значення. Велику допомогу подали депутат Одеської міської ради Володимир Боделан, депутат обласної ради Олександр Сошенко, народний депутат України Олександр Урбанський.
В останні роки кардинально змінилася робота Плавнівського будинку культури. Тут з’явився ансамбль зі званням «народний», самодіяльні артисти блискуче виступають на районних культурних форумах, демонструючи високу виконавську майстерність.
– У мене немає видатних вокальних даних, але я теж відвідую репетиції та співаю з усіма вкупі, – посміхається Віра Василівна. – І якщо раніше в церкві бувала по святах, то зараз ходжу до храму постійно. Сільський голова – це та людина, яка завжди мусить перебувати серед людей, жити їхнім життям.
За останні роки вдалося зробити чимало. Застелено асфальтом ділянки вулиць Гагаріна, Степової, Набережної, капітально відремонтовано амбулаторію, біля дитячого садка побудовано ігровий майданчик, упоряджено і обгороджено цвинтар. Для цих робіт залучалися не тільки бюджетні гроші, але й кошти меценатів, жителів села, з міжнародних грантів.
Село слугує взірцем доладності: в ідеальному стані утримуються пам’ятники, територія навколо Будинку культури, школи, дитячого садка, амбулаторії, що досягається спільними зусиллями колективів цих установ. У Плавнях не полишає почуття, що це село – єдина велика родина.
Сьогодні перед В.В. Карталяну стоїть складне питання: чи висувати свою кандидатуру на майбутні вибори? З одного боку, підходять односельці та просять продовжити роботу, обіцяючи підтримку, з іншого боку – треба приділити увагу своїй родині, побавити маленьких онуків. Вибір, звичайно, непростий. Але яким би він не був, минулі два скликання Віра Василівна почувалася щасливою людиною:
– Для мене щастя – бути серед людей, – зізнається вона. – Особливо серед молоді. Мені здається, у них я черпаю енергію й геть не відчуваю своїх років.
Так, для жінки це важливо – почуватися молодою. І з настанням теплих днів «літати» у справах. На мотоциклі.
