Так звикли, що зазвичай із водієм говорять про поламки в автомобілі, з лікарем – про свої болячки. А з міліцією, ясна справа, – про злодіїв та шахраїв. Однак імпульсом до бесіди з начальником Роздільнянського райвідділу Олегом Кашперуком була музика.
Його батьків у Комінтернівському багато років знають як викладачів у місцевій музичній школі. Чому їхній син перед учителюванням віддав перевагу охороні права, можна пояснити тільки тим, що бути міліціонером йому просто судилося. Присягу склав в Одеському училищі міліції 1994 року. Проте за 20 років служби Олег Євгенович не втратив любов до музики та хороший слух. Більше того, це допомагає йому вловити в інтонаціях співрозмовника його настрої, що важливо в роботі. Взагалі – почути людину, а отже – збагнути мотив скоєного злочину, не тільки дати йому юридичну оцінку, але й зрозуміти моральний бік питання.
– Якщо, наприклад, ідеться про крадіжку курки, то сума збитку недостатня, щоб порушити кримінальну справу і притягнути кривдника до відповіді. Доводиться обмежуватися адміністративною відповідальністю, – говорить О. Кашперук. – Але таке лихо для літньої самотньої пенсіонерки може принести більше переживань, ніж у іншого пропажа повного гаманця.
Дебютом служби для нового начальника райвідділу міліції, призначеного до Роздільнянського району у грудні минулого року, стало оперативне затримання людини, що скоїла вбивство. Але взагалі-то для цих місць найхарактернішим видом правопорушень є крадіжка. Тут немає концентрації великих банків, а отже, середовища для розквіту кіберзлочинності, мало дорогих іномарок, що спокушають викрадачів. Зате багато приватних господарств, розкрадання в яких відбуваються дідівськими способами: відкрити замок ломиком, вхопити що погано лежить і втекти.
– Нерідко на майно зазіхають не професійні злодії, а люди, що зневірилися знайти роботу, засоби до існування. Прослідковується деяка залежність між збільшенням цін на товари і зростанням злочинності, – зауважує О. Кашперук.
Досить прогнозованими є сезонні розкрадання у фермерів отрутохімікатів або обробленого для посіву елітного зерна, що істотно подорожчали сьогодні. В інших районах області є приклади, коли селяни, об'єднавшись у групи по 5-10 чоловік, оббирають земляків і продають ходовий продукт.
Не обходиться без дзвінків до підприємців із шахрайськими пропозиціями дати викуп за те, щоб про них не повідомили до податкової інспекції. Розгрібати ці авгієві стайні криміналу – рутинна робота. Її треба або любити й виконувати, або відразу йти геть із органів, вважає О. Кашперук.
Складнощів додає те, що новий Кримінально-процесуальний кодекс України уповільнює процедуру збирання доказів. Нерідко затривалою справою стає одержання санкцій на обшук. З іншого боку, правова грамотність злочинців вихована на бойовиках і телесеріалах, де в сюжеті є приклади, як поводитися, щоб уникнути покарання. При найменших претензіях правового характеру до підозрюваного той вимагає адвоката. І останній будує захист на тому, що зволікає час, протягом якого оперативники втрачають можливість знайти докази. Злодій встигає позбутися речі, що проти нього свідчить. І гарячі сліди вистигають перед очима.
Крім того, міліція досить обмежена в силовому впливі. Буває навіть, що дебошир, побачивши патруль, демонстративно допиває пляшку, кидає її вбік і заявляє, що він перехожий із мирними намірами й не розуміє, у чому його провина. І до нього не можна застосувати жодних заходів.
Можна погодитися з О. Кашперуком, що лояльність до порушника можлива, коли загальний рівень культури та ставлення до влади у громадян високий. Адже міліціонери не педагоги, щоб погрожувати пальчиком хуліганові. А брутальність і агресія – не проблема правоохоронців, а біда суспільства, де примха впливової людини ставиться вище соціального ладу.
Культура права теж ґрунтується на хитких основах. Про те, що у міліціонерів скромна зарплата, 10-12-годиниий робочий день, необхідність діяти у вузьких рамках наказу й залежати від настроїв вищих керівників, звичайно не говорять: частіше дорікають щодо корупції. Персонал міліції невеликий, сільський дільничник взагалі може розриватися один на п'ять сіл. А з кожного чину вимагають негайних результатів, форсування слідчої роботи. Усе це створює неповагу до органів, нівелювання ролі міліції і, як наслідок, – безцеремонність криміналітету. Від цього головний біль поширюється на все суспільство.
Виникає також професійна деформація у сприйнятті подій. Як, втім, і у фахівців у будь-якій іншій галузі, говорить
О. Кашперук. Іноді відновити сили допомагає тільки прослуховування класичної музики в її початковому вигляді або в сучасній обробці. І будь-яких інших мелодій. Не сприймаються тільки «жалісні» злодійські балади, що наповнюють шансон.
