У Любашівському районі, як і загалом по всій Україні, дуже гостро стоїть проблема несанкціонованих смітників, які завдають довкіллю відчутної шкоди. За статистикою, нині в державі смітниками зайнято близько 200 тисяч гектарів земельних угідь. Існує навіть наука – «Техногенна геологія», яка займається вивченням та розв’язанням глобальної проблеми дії людської цивілізації на геологічне середовище.
Величезна маса консервних бляшанок, пластикової тари, харчових відходів, обгорток та упаковок, памперсів, залишків життєдіяльності тварин та всілякого мотлоху невпинно перекочовує з осель на сміттєзвалище, розташоване на околиці райцентру. Щороку на благоустрій селища та утримання сміттєзвалища спрямовуються значні асигнування з місцевої казни.
На превеликий жаль, відходи життєдіяльності людини можна побачити ще й обабіч під’їзних шляхів, що ведуть до Любашівки. Чимало завбачливих селян, їдучи у справах до райцентру, регулярно прихоплюють із дому непотріб і викидають його дорогою де прийдеться. Зрозуміло, що таких людей гарним манерам вже не навчити, тим більше – любов до природи. Свого часу багатьом нинішнім 30-50-річним дядькам батьки та вчителі не зуміли втовкмачити просту екологічну істину: «Не сміти!».
Старий добрий вислів «чисто там, де не смітять, а не там, де прибирають», схоже, не на думці й у багатьох любашівчан, які влаштували несанкціонований смітник неподалік від центрального сміттєзвалища в районі вулиць Чкалова і Шолохова. Якось схвильований місцевий житель Валерій Остюченко розповів, що на околиці селища, де розташовані озиме поле та приватні городи, сміття возять відкрито машинами та підводами. На його запитання «сміттярям», чому ті не довозять смердючий вантаж до головного смітника, знахабнілі людці відповіли, що немає відповідних знаків! Мабуть, блуд напав на них, що не могли втрапити на вулицю Фрунзе, яка веде безпосередньо на звалище, або жадібність взяла гору: бензин же дорогий!
Велика і смердюча купа непотребу з потьоками фекальних мас та рідкого гною, що височіла на місці злочину, красномовно засвідчувала не найкращі людські якості цих «гвинтиків» громади. Несвідомо чи спеціально озброївшись принципом «після нас – хоч потоп», горе-господарі безсовісно шкодять екології та своїм односельцям. Сміття, розкидане вітром, уже завдало непоправної шкоди сільськогосподарським угіддям і городам. Більшість ділянок залишилися незораними через целофанові пакети, що заполонили всю округу. Дехто з любашівчан, незважаючи на безгрошів’я та дорожнечу харчових продуктів, навіть відмовився від своїх присадибних ділянок, щоб марно не марудитися з городиною. Все одно нічого не виросте.
Ще одна болюча тема хвилює жителів Любашівки – спалення навесні та восени сухих бур’янів, опалого листя, картоплиння і навіть кізяків. А ще раптово з регулярною послідовністю спалахує сміттєзвалище. Тоді від ядучого диму потерпають жителі не лише околиць, а й центру селища. За словами фахівців, спектр токсичних шкідливих речовин, що виділяються при спаленні сміття, – надзвичайно широкий. Наприклад, пластикова тара при горінні виділяє феноли і формальдегіди, вкрай шкідливі для людського здоров’я. Особливо страждають хворі на астму та хронічні бронхолегеневі недуги.
Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць категорично забороняють спалювання сміття на території населених пунктів. Дії винуватців, які спалюють сміття або викидають непотріб у непристосованому місці, підпадають під ст. 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Ще суворіше покарання очікує на підпалювачів, якщо попадуться, як то кажуть, на гарячому.
Як зауважив Любашівський селищний голова Геннадій Павлов, ліквідація несанкціонованих сміттєзвалищ з’їдає дедалі більше дефіцитних нині коштів. Заради вирішення нагальних природоохоронних проблем на сесії було ухвалено місцеву екологічну програму на 2015 рік з перспективою залучення фінансування з бюджетів різних рівнів, інших джерел та спонсорської допомоги.
