У сьогоднішньому спортивному світі окремі вправи, рухи подаються під соусом нового виду спорту. Причому ажіотаж навколо цієї «новизни» більший, ніж від заслужених перемог у загальновизнаних олімпійських видах. Видах технічно складних, трудомістких, і, на жаль, не настільки комерційних, як, наприклад, метання мобільних телефонів, запуск паперових літачків тощо.
Під маркою новизни відбувається банальна спрощенка. Спрощенка, яка призводить до тренерської халтури. Легше підготувати дворового турнікмена, ніж гімнаста-першорозрядника. На роботу з останнім піде кілька років – і мінімум ефекту. Легше провести турнір із жиму лежачи, ніж готувати штангістів для класичного двоєборства. Дартс, нарди, дивовижні різновиди єдиноборств, фехтування надувними мечами (чому не табуретками?), кімнатний бадмінтон… Усього не перелічиш. Дозвілля, розвага багатеньких і ледачих подаються як нововинайдені види спорту.
У відповідь на своє здивування чую стандартне: це ж краще, ніж наркоманія. Звичайно, краще, хто сперечається. І ніхто не має права вказувати меценатові, куди направити вільні грошики. Однак прикро, що незадовго до олімпійського року підтримка ця проходить повз талановитих хлопців і дівчат, які займаються класичними видами спорту та вже мають серйозні досягнення.


























