В Одесі від дня заснування поєднувалися традиції та стилі. Місцеві субкультури, планування й архітектура, перші керівники міста уособлювали різні національні риси й ознаки історичних епох.
Тому не дивно, що тут присутні речі, які є копіями чогось створеного раніше в інших місцях. Наприклад, у церкві Димитрія Ростовського на Другому християнському кладовищі (яка, до речі, не закривалася в добу войовничого атеїзму; кажуть, що головним чином завдяки впливу академіка Філатова) залишався іконостас, що відтворює подібний у знищеному 1931 року московському храмі Христа Спасителя. А в Одеському оперному у старовину декорації багатьох вистав повторювали оформлення московського імператорського театру: наприклад, в опері про Івана Сусаніна (ліс із монастирем і висхідним сонцем), у «Фаусті» (внутрішня частина собору), «Гугенотах» (сад із альтанками, будинками, парканами, балконами й верандами).
Але не тільки обласний центр наслідує столичні зразки. Нині в Малій Долині будується церква Воскресіння Христового, яка буде копією київського храму в ім'я святого апостола Андрія Первозванного.
