В Українській Венеції ім'я Василя Григоровича Гідуляна знають усі – він очолював Вилківську міську громаду майже чверть століття, з 1966-го по 1990 рік.
Розважливий, практичний, він залишив по собі сліди численних добрих справ. При Гідуляні спорудили водопровід, дві школи, лікарню та поліклініку, бібліотеки, кілька багатоповерхових будинків, будинок морвокзалу, прекрасний Палац культури. Серед його пріоритетів також було будівництво дитячих садків і доріг. Особливою гордістю Василя Григоровича був рибальський колгосп – одне з найбільших колективних господарств із видобутку риби в Україні. Крім цього, у Вилковому спорудили потужний рибозавод, делікатесна продукція якого користувалася попитом навіть за кордоном. Рибалки добродушно жартували: «Перший серед липован – дядько Вася Гідулян», хоча приїхав він до Вилкового з Кіровоградської глибинки.
Василь Григорович не раз згадував: «Приїхав сюди після війни – бідність, очеретяні хатки… Хотів зробити життя кращим. І я завжди радію, коли люди посміхаються мені». І вони посміхалися: під час перебування Гідуляна 900 родин спорудили нові просторі будинки, переселившись до них із «очеретяних хаток».
Постійно зустрічаючись із жителями Вилкового, він проявляв дивне вміння слухати їх і відгукуватися на іхні біди. Умів спиратися на кадри – у мера були чудові сподвижники. Величезний внесок у розвиток рибної галузі зробили директор рибозаводу Федір Строганов, знатний бригадир рибалок Іван Галкін і голова рибколгоспу Данило Бойко. При джерелах шкільної освіти стояли директори Ганна Олійникова та Микола Завірюха. Сьогодні передовий педагогічний досвід цих вилківських шкіл знають в усій області. Той успішний період у житті міста з теплотою згадують заслужені ветерани праці Ольга Соловйова та Іван Гончаров.
Безмежно закоханий в історію, відданий традиціям і основам, Гідулян надійно зберігав ключі від міста. На жаль, доля не пощадила його: на схилі віку він осліп. Залишаючись невидющим, Василь Григорович продовжував бути в строю. Його останнім публічним виступом стало 2003 року звернення до земляків із нагоди святкування 55-річчя Вилківської ремонтно-експлуатаційної бази флоту. Немічний, але мудрий чоловік зі знанням справи говорив про покоління майстерних, талановитих і працьовитих людей, які створили підприємство, що стало візитною карткою міста. Він дуже тепло відгукнувся про директорів заводу, з якими йому довелося співпрацювати. Зала Гідулянові аплодувала стоячи…
Ветеранські організації міста Вилкового провели громадські слухання та внесли пропозицію: перейменувати вулицю маршала Будьонного, де жив легендарний мер «столиці липован», на вулицю імені Василя Гідуляна.
