Як відомо, торік повсюди було ініційовано публічне обговорення законодавчої ініціативи щодо реформи місцевого самоврядування і зокрема – добровільного об'єднання територіальних громад. Відбулися громадські слухання і в приміському селі Броска Ізмаїльського району.
Тут було внесено дві пропозиції про можливі конфігурації об'єднання – з районним центром (тобто Ізмаїлом) і з прилеглим великим селом Озерне (понад 6 тисяч жителів) того ж району. Як пояснила сільський голова Броски Світлана Москвич, результати широких громадських слухань, у яких взяли участь депутати сільської ради, члени виконкому, представники освіти й медицини, підприємці, жителі населеного пункту, виявилися далеко не однозначними. Причому всі чинники ризику були не тільки предметно позначені, але й докладно викладені у відповідній доповідній записці на ім'я голови Ізмаїльської районної ради Василя Антонюка.
Про перспективу
– Основою самостійності будь-якої територіальної громади є наявність фінансових ресурсів для забезпечення реалізації функцій, покладених на органи місцевого самоврядування, – говорить Світлана Олександрівна. – Утворюючим чинником ізмаїльського бюджету є податок на доходи фізичних осіб, що є найманими робітниками на підприємствах, в установах, організаціях, зареєстрованих у місті. Однак бюджет по суті є дотаційним. Органам місцевого самоврядування Ізмаїла для забезпечення підтримки й розвитку інфраструктури не вистачає власних фінансових ресурсів. І вже у зв’язку тільки з цим об'єднання зазначених територіальних громад може стати додатковим навантаженням для місцевої скарбниці. З урахуванням цього у жителів села виникає виправдана стурбованість із приводу можливого дисбалансу при розподілі бюджетних коштів: фінансові ресурси, отримані бюджетом за рахунок об'єднання територіальних громад (приєднання села Броска до міста Ізмаїл), будуть іти винятково на розвиток Ізмаїла.
Спростувати це припущення переконливих підстав поки що немає.
Треба взяти до уваги й той факт, що ставки земельного податку в межах міста Ізмаїла й села Броски кардинально відрізняються. Об'єднання зазначених територіальних громад призведе до того, що до земельних ділянок комунальної форми власності села буде застосовуватися збільшена база нарахування орендної плати (податку на землю), що безсумнівно вкрай негативно позначиться на діловій активності в селі: підприємці почнуть зупиняти свою господарську діяльність, закривати підприємства й звільняти найнятих працівників.
Крім того, в разі об'єднання органи управління будуть перенесені до Ізмаїла й жителі будуть змушені їздити до міста задля одержання будь-якої довідки й документа.
– До речі, Ізмаїл теж аж ніяк не палко бажає зробити нас такими от городянами, – веде далі Світлана Москвич. – Я розмовляла з міським головою Ізмаїла Андрієм Абрамченком, і він також категорично проти об'єднання на даному етапі. Адже в самому місті є мікрорайони, де роботи ще непочатий край, і об'єднання з Броскою, де з 35 вулиць асфальтовано лише 9, аж ніяк не є привабливою перспективою.
Броска плюс Озерне дорівнює…
– Не все однозначно і стосовно варіанту об'єднання територіальних громад сіл Броска й Озерне, – міркує далі сільський голова. – Так, тільки за даними інтернет-енциклопедії «Вікіпедія», корінним населенням на території Бросківської сільської ради є українці (76,81%). У той же час на території села Озерне переважна більшість становлять молдавани, що розмовляють у побуті молдавською мовою (93%). Таким чином, у разі об'єднання існує висока частка ймовірності не тільки неякісного надання адміністративних послуг через мовний бар'єр, але й зниження рівня забезпечення життєдіяльності об'єднаної територіальної громади. Крім того, немає жодних гарантій, що у Бросці продовжать функціонування загальноосвітня школа та сільський клуб.
Транспортна інфраструктура в сільській місцевості розвинена набагато слабкіше, ніж міська. На тлі загальної економічної кризи, знецінювання національної валюти, перевізники все частіше стали відмовлятися від нерентабельних автобусних маршрутів у сільській місцевості. Чорної барви в загальну картину додає й той факт, що капітальний ремонт доріг Бросківської та Озерненської територіальних громад не здійснювався вже багато років.
Аналіз можливого об'єднання територіальних громад сіл Броска й Озерне передбачає, що органи управління, скоріш за все, будуть перенесені в більший населений пункт (яким є Озерне), а отже ще глибше буде розбалансовано й без того нестабільне транспортне сполучення з райцентром, що своєю чергою може призвести до втрати селянами робочих місць.
– На підставі викладених мною та інших аргументів наша громада дійшла однозначного висновку, – резюмує Світлана Москвич, – що кожен із двох варіантів об'єднання територіальної громади Броски – чи то з Ізмаїлом, чи то з Озерним – на даному етапі не призведе до істотного заощадження бюджетних коштів. З урахуванням цього громада й ухвалюватиме остаточне рішення.
Олег КОЛЄВ,
власкор «Одеських вістей»,
Ізмаїльський район
***
Коли розпочався процес добровільного об’єднання громад, Великомихайлівський селищний голова Тетяна Володимирівна Жарська одразу ж побачила в цьому безліч плюсів для розвитку великих і малих сіл.
Найбільшим із них, звичайно ж, було матеріальне підґрунтя. Адже 60% коштів від податку на прибуток, що зазвичай віддавалися до районного бюджету, залишатимуться в громаді. І лише тут, на місцях, зможуть розпоряджатися цими грішми на власний розсуд. Ні районна влада, ні, тим паче, чиновники з області вже не зможуть впливати на стан справ в об’єднаній громаді і вирішувати, кому виділити фінансування, а хто може й зачекати.
Думка про те, що нарешті вдасться змінити життя сільчан на краще, не давала Тетяні Володимирівні спокою. Вона невтомно стала проводити зустрічі з жителями навколишніх сільських рад, переконуючи їх у вигідності подальшого співіснування.
– Спілкуючись тоді з людьми, я ставила цілком конкретне запитання: яка сьогодні роль вашої сільської ради? – ділиться досвідом Т. Жарська. – У відповідь чула різні висловлювання. Та все зводилося до того, що сільчанам важливо отримати якусь довідку чи акт, роз’яснення законодавства, зрештою, їм треба, щоб хтось втрутився у непорозуміння із сусідом. Все це може робити один посадовець і зовсім не обов’язково утримувати штат як мінімум із п’яти осіб у кожній сільраді. Бо ні бухгалтер, ні землевпорядник, ні секретар не будуть перейматися ремонтом доріг чи будівництвом нових ліній вуличного освітлення. Якщо в громаді будуть кошти – всі ці проблеми вирішуватимуться чітко і послідовно.
До цих аргументів дослухалися вісім сільських рад – Новоселівська, Новопетрівська, Полезненська, Стоянівська, Великокомарівська, Комарівська, Гребениківська та Юрківська. Нині вони об’єдналися з Великомихайлівською селищною радою і увійшли до її складу. Загалом це 41 відсоток території району, 25 населених пунктів, 12 тисяч жителів.
На виборах, що відбулися 25 жовтня минулого року, мешканці вже об’єднаної громади віддали понад 53 відсотки голосів саме Тетяні Жарській. Таким чином, вона впевнено обійшла сімох конкурентів на посаду Великомихайлівського селищного голови.
14 лютого жителі об’єднаної громади обрали старост. У трьох населених пунктах люди довірили ці посади колишнім сільським головам – Галині Вікторівні Таран (Гребеники), Ярославу Ярославовичу Грінчишину (Стоянове) та Володимиру Анатолійовичу Аксененку (Комарівка). У решті сіл прийшли нові посадовці. Виняток становить лише Юрківка, де вирішили не обирати старосту, оскільки цей невеличкий населений пункт підпорядковується Гребеникам. За рішенням громади також будуть призначені помічники старост у двох найбільших і найвіддаленіших селах – Гребениках і Великій Комарівці. Таким чином, усі посадовці вже на своїх місцях і розпочнеться більш плідна робота.
– Інтереси населених пунктів об’єднаної громади представляють староста і депутати, – пояснює Тетяна Володимирівна. – Залежно від кількості жителів, найбільше депутатів вийшло від Великої Михайлівки (12 осіб), четверо – від Новопетрівки і по одному-двоє – від решти сіл. Загалом 26. У нас є спільний бюджет і спільні витрати на утримання апарату та різних служб, що знаходяться на території громади. Залишок коштів становить бюджет розвитку.
Депутати селищної ради разом зі своїм лідером Т. Жарською активно попрацювали над тим, щоб розробити власну формулу, за якою будуть справедливо ділитися спільні кошти. Адже потрібно враховувати не лише кількість населення, а й фінансовий внесок кожного села. Коли почали розбиратися зі своїм «господарством», то вийшло так, що в деяких населених пунктах землі багато, жителів теж немало, а доходів – лише на утримання апарату сільради. І багато років у доволі заможному селі абсолютно нічого не робилося. Такого більше не допустять. Кожен староста буде зацікавлений у тому, щоб зробити максимальний внесок у загальну скарбницю. Бо від цього залежить розвиток його села – ремонт доріг, водогонів, об’єктів соціальної сфери тощо.
За попередніми підрахунками, бюджет розвитку об’єднаної громади у цьому році становить 4,6 мільйона гривень. Це, звичайно, кошти невеликі. Тим не менш, на цей рік запланували виконати певний обсяг робіт у кожному селі – збудувати хоча б по одній новій лінії вуличного освітлення, провести ямковий ремонт доріг, відремонтувати найпроблемніші водогони чи будинки культури тощо.
Крім бюджету розвитку, велика селищна рада сподівається на фінансову державну підтримку. Посадовці обіцяють поділити між об’єднаними громадами України один мільярд гривень, залежно від кількості жителів. Великомихайлівці розраховують на 10 мільйонів і вже розмірковують, куди ці гроші направити в першу чергу. Адже у селах накопичилося дуже багато проблем – треба приділити увагу школам, дитсадкам, відремонтувати дороги та вирішити ряд інших важливих питань. Нині, наприклад, виникла нагальна потреба допомогти школам і лікарні оплатити рахунки за газопостачання. Бо субвенції з Державного бюджету, що виділяється об’єднаній громаді на освіту та охорону здоров’я, катастрофічно не вистачає. Тож доводиться переглядати видатки і в першу чергу вирішувати найгостріші проблеми.
– Нам пощастило, що центр громади співпадає з районним центром, де зосереджені всі необхідні людям служби, управління та відділи, – розмірковує Т. Жарська. – Порадившись із депутатами і районною владою, ми не бачимо сенсу створювати ще один відділ освіти чи культури. Тож державну субвенцію передаємо в оперативне управління відповідних підрозділів. Поряд із цим виникла необхідність створити окремий відділ у справах дітей, молоді, спорту та соціального захисту населення. Поки що тут працюють три спеціалісти, обсяг роботи у них дуже великий. Та я сподіваюся, що їм вдасться на належному рівні організувати діяльність цієї надзвичайно важливої служби. Ще одна проблема – умови роботи для штату Великомихайлівської селищної ради. До об’єднання у нас працювало 10 спеціалістів, а зараз вже 25. Вони розміщуються у доволі тісних кабінетах по двоє-троє. Та запропонувати їм щось краще поки що немає можливості.
І все ж, при всіх труднощах Тетяна Володимирівна окреслила основні плюси добровільного об’єднання громад:
– По-перше, ми реально бачимо свої доходи. По-друге, нам доводиться дуже ретельно рахувати видатки і фінансувати лише ті установи, що справді потрібні громаді. Це стосується і Будинку культури, і музичної школи, і Будинку дитячої та юнацької творчості, і спортивної школи. Тут не може бути зайвих людей і їх роботи «для галочки». По-третє, лише громада вирішує, на що витрачати кошти, що зробити у першу чергу, а що може почекати. Багато років ніхто особливо не дослухався до думки сільських голів. В районі все вирішували декілька осіб. А ми хочемо, щоб усе було відкрито і справедливо.
Олена ХАРЧЕНКО,
власкор «Одеських вістей»,
Великомихайлівський район
