В недалекому минулому Новоселівка вважалася найбагатшим селом у Котовському районі. Тут на базі радгоспу було створено ДП «Новоселівське», яке ще й досі підпорядковується Одеському селекційно-генетичному інституту – Національному центру насіннєзнавства та сортовивчення УААН. Радгосп-мільйонер, де діяли чотири тракторні бригади, п’ять молочно-товарних ферм, дві свиноферми, автопарк, польовий стан, володів 128 тракторами, 36 комбайнами, 150 автомобілями. Люди мали роботу, іноді навіть не вистачало робочих рук. Запрошували молодих спеціалістів, збудували триповерхівки для їх проживання.
У той період стрімко розвивалася та покращувалася інфраструктура: було збудовано нову десятирічну школу, дитячий садок, гараж із ремонтною майстернею, адміністративну будівлю, млин, столярний, ковбасний та консервний цехи, їдальню для робітників. Елітне зерно закуповували сільгоспвиробники з різних куточків колишнього Радянського Союзу. Працівники радгоспу та пенсіонери отримували зерно для своїх підсобних господарств. Але все це залишилося в минулому…
Новоселівці той період життя згадують як казку. Що тут сьогодні? Порослі бур’янами колись родючі землі, зруйновані ферми та гаражі, занедбані будівлі, які потребують ремонту. І засмучені люди. Засмучені тим, що держава покинула їх напризволяще, сам на сам із їхніми проблемами.
Подружжя Головчуків, корінні мешканці Новоселівки, все життя, з 1973 року й до пенсії, пропрацювали в радгоспі: Валентин Михайлович – інженером, Лариса Василівна – ветеринаром. З болем у серці говорять:
– Ми розуміємо, що повернути все назад просто неможливо, повернути все розкрадене, відбудувати зруйноване. Але маємо надію, як і наші земляки, на те, що все ж отримаємо паї на землю, яку рясно поливали трудовим потом.
У той час коли жителі сусідніх сіл мають паї й отримують зерно, новоселівці змушені купувати його за ринковими цінами, аби утримувати хоча б якусь худобу чи птицю. З цього вони переважно й живуть. Бо колись у радгоспі працювало 1800 чоловік, сьогодні ж майже всі безробітні. Окрім втрат, нічого не мають у цій ситуації сільський та районний бюджети. Орендна плата за землю складала б близько двох мільйонів гривень на рік, але ж землі знаходяться в державній власності, тому плата не перевищує 25 тисяч.
Надія новоселівців ожила, коли торік було проведено збори, головним питанням яких стало розпаювання земель ДП «Новоселівське», що тоді перебувало у стадії санації, керував якою Андрій Панов. А як відомо, санація в багатьох випадках призводить до банкрутства, що й сталося з господарством.
На збори був запрошений голова районної ради Володимир Синько. Йому не байдужа доля новоселівців, які покладають велику надію на допомогу з його боку. Вирішили створити ініціативну групу щодо вирішення питання про розпаювання земель. Було відправлено листа до президента Національної академії аграрних наук України В. Петриченка з проханням розглянути можливість вилучення земель ДП «Новоселівське» селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення УААН в обсязі близько 3000 га та переведення їх до запасу з метою подальшого ведення сільського господарства. Але ж напевне є хтось, кому сьогоднішня ситуація вигідна. Чи захоче він поступитися громаді?..
І все ж люди сподіваються, що їх почують «у верхах» і справа зрушить із мертвої точки. Хоча поки що почуваються загнаними у глухий кут. Чи знайдеться вихід із нього?..
