Понад три місяці Віктор Донкоглов очолює Татарбунарську районну раду. Перед тим 23 роки трудився в багатогалузевому господарстві – агрофірмі ім. Димитрова, 13 – у ранзі керівника. У тяжкі 90-ті зумів об'єднати земляків, завдяки чому господарство вистояло. Більше того, 1991 року відкрили типовий стадіон, який і понині є популярним не тільки в рідному районі, але й у сусідніх. Завдяки наполегливості та волі Віктора Георгійовича у Дмитрівці заасфальтовано всі вулиці та провулки. Він, і прийшовщи до райради, взявся за дороги, порушив животрепетне питання про відтворення райавтодору й висловив сумніви щодо можливостей ПП «Облшляхрембуд», яке не має своєї техніки. Реальнішим вважає використання місцевого ліцензованого підрядника, щоб не вийшло як зі стадіоном у райцентрі: мільйони витратили, а результату не видно.
– Вікторе Георгійовичу, охарактеризуйте новий депутатський корпус.
– Сильний, дієздатний. 34 депутати – шановані в районі люди. Їхніми зусиллями до бюджету розвитку області включено ряд важливих об'єктів – це, зокрема, капітальний ремонт
трьох амбулаторій і опалювальної системи Вишнівської школи, водонасосної станції. Нами передбачено також капремонт котельні райлікарні й опалювальної системи першої міської школи. До 2017 року всі кошти освоїмо. До того ж періоду плануємо подати дунайську воду до сіл Борисівка, Глибоке, Струмок. Загалом 60 тисяч гривень потрібно на завершення робіт для того, щоб вона прийшла до Баштанівки. Ці витрати сільрада бере на себе – до честі депутатів і сільського голови Сергія Івановича Чебанюка. Мільйон гривень нам виділили на ремонт дороги на Дмитрівку. А взагалі дуже чекаємо, коли дороги комунальної власності обласного підпорядкування будуть передані до нашої комунальної власності. Їх у нас 191 кілометр.
– У районі сформовано одну територіальну громаду – Тузлівську. Скажіть, чи все при цьому було враховано? Якийсь аналіз, напевно, уже робили?
– Так, таку громаду з населенням 2200 осіб створено. Але складнощів у цьому процесі є доволі. Кілька прикладів. У селі ані поліклініки, ані лікарні немає, і люди, як і колись, їдуть до Татарбунарів (за 54 кілометри від Тузлів). Але ж на їхнє медобслуговування на місці від бюджету районної охорони здоров'я чималу частку «відщипнули», що дуже відчутно в умовах гострої нестачі коштів на медикаменти, харчування хворих, придбання кисню.
Те ж і з освітою. Дітей із Безім’янки возять до Дивізійської школи на дивізійському ж шкільному автобусі. За місяць один такий учень обходиться у 9 тисяч гривень. А їх дев'ять.
Тобто треба було колись розробити механізм реалізації потужного проекту.
А взагалі ми плануємо – і на сесії це питання обговорювали – замість ЦРЛ створити нове підприємство з головлікарем на контракті, із частиною платних послуг. Комісія вже вивчає шляхи реорганізації райлікарні. Така формація неминуча. Рано чи пізно настане момент, коли лікарня залишиться без грошей. Та їх, власне, вже немає. Тож роботи, справ дуже багато, а проблем – іще більше.
– Вікторе Георгійовичу, Ви людина енергійна, рішуча, труднощів не боїтеся. І новому голові району Олегові Петровичу Білинському цього не позичати. Під час інтерв'ю він ознайомив мене із цікавими планами – ремонт доріг, подавання питної води до Татарбунарів, роздамбування Сасику, ліквідація корупції. Пам'ятається, що попередній альянс перших керівників району Наталі Григорівни Кожухаренко і Валентина Миколайовича Кравченка був по-справжньому дієздатним. Може, тому, що ґрунтувався на повному порозумінні.
– Та й ми спочатку працювали в одному ключі. Ремонт доріг? Чудово. З ініціативи Білинського було створено дорожній фонд, зібрали близько 500 тисяч гривень. Почали возити жорству з кар'єрів, я ж ужив заходів до того, щоб їх узаконити. Зараз наше комунальне підприємство цим і займається. Знову ж з ініціативи Білинського був звільнений від обійманої посади головлікар району, і мікроклімат у ЦРЛ поліпшав. Але подальша кадрова політика, що проводиться Білинським, була не тільки недальновидною, але й помилковою. Під його категоричне визначення «злодії», «бандити», «корупціонери» підпадали всі – вчителі, медпрацівники, фермери, депутати. Сьогодні райдержадміністрація залишилася без високопрофесійних фахівців: розпорядженням Білинського їх звільнено і, як він заявив, та ж доля чекає й інших прихильників колишньої влади. Досі заступників голови райдержадміністрації не призначено. Все це негативно позначається на загальному стані справ у районі.
– Гаразд, тоді хто в райдержадміністрації працює?
– Радники на громадських засадах. Кілька місяців попрацюють і їдуть геть, так і залишившись для всіх безіменними, оскільки відповідних табличок на дверях їхніх кабінетів не було. Я пропонував Олегові Петровичу свою допомогу в доборі кадрів, у розробці програми соціально-економічного розвитку на 2016 рік, якої у нас досі немає, – ігнорує. Погодженості з його боку за найактуальнішими питаннями немає. Делеговані райрадою районної держадміністрації повноваження у сфері охорони здоров'я й освіти не визнає й не виконує.
– Дивно. Адже Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації в Україні» ніхто не скасовував. Але, може, позначається відсутність у Олега Петровича досвіду роботи на даній ділянці та в даній сфері?
– Не думаю, що Білинський з його амбіціями із цим погодиться. Власне, звідси й помилки одна за одною, сумнівні проекти. Один із них – створення характеризованого комерційним ухилом комунального підприємства Татарбунарської районної ради «Сасик». Поле його діяльності – від лазнево-пральних послуг, відкриття барів і ресторанів до видобутку сирої нафти і кам'яного вугілля. При цьому райраді приділялася незначна роль – створення КП і делегування повноважень щодо керування ним райдержадміністрації. Ані контролювати, ані призначати та звільняти керівника КП райраді право не надавалося. Зате РДА воно надавалося на володіння землями в районі, одержання кредитів тощо. Зрозуміло, що такий проект депутати не підтримали. А нещодавній випадок, коли 22 лютого портрети татарбунарців-фронтовиків, що захищали від фашизму батьківщину та країни Європи у Другій світовій війні, з демонтованих меморіальних стендів в РБК були зняті й відправлені до підсобки, обурив увесь район. Жителі, депутати райради вимагали від райдержадміністрації вжити заходів щодо відновлення стендів і повернення портретів на колишнє місце. Таких розпоряджень від голови району не надійшло.
Не хотілося б про все це говорити, але й замовчати не можна, хоча розповів лише дещицю. Як то кажуть – наболіло. Усі, хто чекав із появою нового голови району добрих змін, доброго ставлення до людей, у своїх очікуваннях обманулися. На п'ятій сесії районної ради за підсумками голосування 23 депутати із 29 присутніх висловили голові Татарбунарської райдержадміністрації Олегові Петровичу Білинському недовіру.
– Факт рідкісний для нашої області…
– Але життя триває. Районна рада, депутати, як завжди, готові допомогти райдержадміністрації у виконанні спільних завдань. Ми налаштовані на продуктивну роботу, що вже непогано в нас і виходить. Бо для цього у нас є сили, бажання та вміння в нових умовах діяти на благо всієї громади.
