Дев’яносто літ прожити – не поле перейти. Це засвідчує доля ветерана, знаного жителя селища Саврань Володимира Феодосійовича Сініцького, який нещодавно відзначив свій славний ювілей.
У приміщенні селищної ради, де В. Сініцький пропрацював значну частину свого життя, ювіляра привітали керівники району, щиро побажавши йому міцного здоров’я, радості, тепла та ще довгих років життя в такому ж оптимістичному настрої. Вручили Подяку за активну громадянську позицію, квіти та подарунки.
Розчулений увагою присутніх, ювіляр висловив гостям побажання всіляких гараздів і вдячність за увагу.
Володимир Феодосійович народився 21 січня 1927 року в Саврані. Зростав у багатодітній, роботящій сім’ї. По здобутті середньої освіти був призваний до армії. Проходив військову службу в Подольську Московської області, в авіаційній військовій частині.
По поверненні на батьківщину Володимира Феодосійовича одразу ж призначили секретарем селищної ради. На цій посаді трудився майже чотири десятиліття, входячи протягом зазначеного часу до депутатського корпусу. Відповідальне ставлення до роботи, стриманість, порядність, доброзичливість – ті риси характеру, які притаманні В. Сініцькому.
– Я свою роботу любив, тому і присвятив їй більшу частину трудового життя. Часто бувало, навіть залишався на ніч, аби впорядкувати папери, щось доопрацювати. В цьому разі мене завжди підтримувала моя дружина Люда. Приносила мені вечерю, – ділиться спогадами Володимир Феодосійович.
З майбутньою дружиною Людмилою Данилівною познайомився в 53-му. Це було кохання з першого погляду. Дівчина приїхала за направленням на роботу і знайшла в Саврані своє сімейне щастя.
Нині про Володимира Феодосійовича піклується колишня сусідка Таїса Олександрівна Липовецька разом зі своїм чоловіком Василем Євгеновичем Паламарчуком.
– Не було й дня, щоб не навідалася до Феодосійовича. Коли дивлюся на нього, він мені так нагадує батька, який пішов з життя дуже рано. Я й сама прожила нелегке життя, тому чудово розумію Володимира Феодосійовича. В цьому віці людині потрібні увага, тепле слово, сповнене світлого оптимізму, – розповідає Т. Липовецька, яку ювіляр ніжно називає «моя Тая».
Отож, хочеться не тільки особисто, а й через газету привітати Володимира Феодосійовича з ювілеєм, від щирого серця побажати, щоб тепла людська увага щодня гріла його душу, а яскраве сонце – вікно його оселі.
