Після загарбання Криму Російською Федерацією Есма Велішаєва не повелася на обіцянки-цяцянки російських окупантів щодо комфортного проходження служби, не пристосовувалася та не адаптувалася до нового середовища, на відміну від тих українських військовослужбовців, які в Криму зрадили присязі Україні та її народу. Вона твердо вирішила поєднати своє життя з Україною. Тому у зв’язку з анексією Автономної Республіки Крим російськими окупантами, безперспективністю майбутнього життя на півострові та – найважливіше – з великою любов’ю до України Есма Велішаєва прийняла рішення переїжджати на материкову частину.
Сьогодні вона – військовослужбовець національних ВМС, начальник зміни відділу телекомунікаційних систем центру телекомунікацій, головний старшина.
– Я народилася 23 грудня 1983 року на території чужої країни, в Узбекистані, в місті Чиназ, оскільки моїх дідуся і бабусю було депортовано з нашої рідної кримської землі, – розповідає Есма Велішаєва. – Було дуже тяжко усвідомлювати, що ти не маєш своєї Батьківщини. Мої близькі розповідали мені про Крим, про гори, про море, про безкраї степові простори півострова. Із самого дитинства я закохалася в цю землю. Після проголошення Україною незалежності моя родина нарешті змогла повернутися на півострів. Я добре пам’ятаю ті хвилюючі моменти переїзду додому. Також пам’ятаю прихильне ставлення українського народу, який люб’язно відкрив нам, кримським татарам, двері нашого рідного дому. Таке не забувається ніколи!
Шкільні роки та навчання в агропромисловому коледжі на факультеті експлуатації систем газопостачання пройшли як один день. У 2005 році Есма вирішила поєднати своє життя з флотом, із суворим, але водночас цікавим армійським світом, підписавши контракт із Збройними силами України. За роки служби в Севастополі закінчила спеціальні курси підготовки командирів відділень.
– Я з самого раннього дитинства мріяла одягти військовий однострій, – зазначає Есма Велішаєва. – Впевнена, що з вибором професії не помилилася. Зараз я просто не уявляю своє життя без служби, без флоту.
Вона переконана, що для України неодмінно настане день, коли Крим повернеться додому, коли поєднаються розділені родини й люди забудуть, що таке війна, яка так стрімко увірвалася на схід України, в життя практично кожної української родини.
– Пам’ятаю це відчуття розгубленості, шоку, безсилля від того, що не можеш зупинити цей абсурд, який відбувався в ті дні. Біль від зради з боку друзів і знайомих, які збожеволіли від «кримнаша». Тоді була прірва невідомості. Сьогодні ж ніякої розгубленості немає і вже ніколи не буде. А Крим ми повернемо, відкриємо там українські і кримськотатарські школи, де виховаємо нових громадян українського півострова. У це я свято вірю, – впевнена Есма.
– Зараз заради досягнення цієї мети нам потрібно допомагати нашим воїнам, які боронять рідний край у боротьбі з російсько-терористичними військами. Допомагати матеріально і насамперед морально, адже захисники як ніколи потребують цієї допомоги, – додала жінка.
