Інна Булочнікова – струнка русявка з великими прозоро-сірими очима. Не втрималася, зробила їй комплімент. Мило посміхнувшись у відповідь, Інна розповіла, що до Байбузівки приїхала в короткострокову відпустку із зони антитерористичної операції, де прослужила медсестрою в 501-му окремому батальйоні морської піхоти рік і три місяці.
Очі співрозмовниці наповнилися слізьми. На передовій, або, як кажуть військові, на нульовому кілометрі, – справжня війна зі смертями, тяжкими пораненнями. Сама вона також була зазнала поранення. Відлежалася у шпиталі – і знову на передову.
Кваліфікація в Інни Миколаївни висока. Закінчила медичне училище, працювала медсестрою у стоматологічному, хірургічному відділеннях лікарні в Білгороді-Дністровському. Досвіду роботи достатньо, аби оперативно подати першу допомогу. До того ж під руками у медиків, цих янголів-охоронців наших солдатів, ще й зброя. Траплялося, супротивник був за 50 метрів…
Інна Миколаївна розповідає, що крім виконання бойових завдань, «чорні берети» допомагають цивільному населенню на підконтрольній території. Підтримують і морально, і продуктами. Морпіхів люди знають, цінують їх за дружню допомогу, за надійне плече.
Інна Булочнікова гідно носить чорний берет, вона відзначена багатьма нагородами. По поверненні з відпустки на неї чекає ще ряд відзнак, в тому числі і золотий годинник від командування.
Тож мати є добрим прикладом для свого семирічного синочка Руслана, до якого й приїздила на гостини в рідну Байбузівку. Мати бажає, щоби її син був сильним і мужнім, а найголовніше – щоб зростав та мужнів під мирним небом.
