…Совсем недавно два парня, гуляя по Белгороду-Днестровскому, зашли на территорию железнодорожной станции, взобрались на локомотив и получили электрический удар. Один из них погиб. Второй выжил, но получил серьезные ожоги.
Или вот другой случай. На прошлой неделе на Приднепровской дороге двое подростков играли на перроне станции в догонялки. Один толкнул другого. Тот упал на железнодорожное полотно, прямо под колеса локомотива. Мальчик остался без ноги. Это трагедия и для ребенка, и для родителей. И для машиниста тепловоза тоже. К сожалению, в последние годы и в нашем регионе, и в целом в Украине случаев так называемого непроизводственного травматизма много.
– Статистика несчастных случаев по нашему региону в нынешнем году выглядит несколько лучше, чем в прошлом, – рассказывает начальник Одесского регионального отдела контроля за условиями труда и промышленной безопасностью департамента ПАТ «Укрзалізниця» Лидия Солдатова. – В прошлом году было зафиксировано 74 случая травмирования на железнодорожном транспорте посторонних граждан, а в этом году на десять меньше. Тем не менее и эти цифры удручают. Из 64 случаев 50 – со смертельным исходом.
Постой, пешеход, паровоз не игрушка
Специалисты-железнодорожники регулярно проводят месячники борьбы с непроизводственным травматизмом. Они посещают школы, лицеи, детские дошкольные учреждения. Основная задача – разъяснить, как следует себя вести на территории железнодорожных станций, вблизи железнодорожных путей, в чем состоит опасность и как ее избежать. Кроме того, работники служб выступают по телевидению, радио, готовят материалы для печатных изданий, заказывают плакаты, листовки, разного рода вкладыши, в том числе и для билетов, с информацией о том, как вести себя на железной дороге, особенно при посадке, проезде и высадке из поезда. Железнодорожники беседуют с родителями, просят их не разрешать детям гулять в районе железнодорожных станций. Им трудно оценить опасности на железной дороге, намного труднее, чем взрослым. Для них жизнь – игра. Но главное, чтобы она не привела к трагедии.
Что-то есть в этом понятии – «месячник» – от советской системы, от кампанейщины... Тем не менее такой метод позволяет анализировать ситуацию, вскрывать болевые точки. А разъяснительная работа, по мнению Лидии Солдатовой, существенно влияет на ситуацию. Без нее случаев травматизма было бы значительно больше.
В сентябре-октябре прошел новый месячник по непроизводственному травматизму. От предыдущих он отличался тем, что охватил большее количество учебных заведений, и не только тех, которые расположены в районе железной дороги, но и в спальных, отдаленных районах города.
Опасное селфи
Обращает на себя внимание тот факт, что в последнее время многие молодые люди, в том числе старшеклассники, получают травмы, а иногда и со смертельным исходом, из-за желания сделать экстремальное селфи. К примеру, 1 сентября, в День знаний, группа десятиклассников зашла на территорию станции Восточная, один из них взобрался на крытый вагон, чтобы сделать селфи. В результате ученик получил смертельное поражение электрическим током.
Экстремальное селфи часто называют данью моде. К сожалению, есть немало сайтов, которые это пропагандируют, устраивают различного рода конкурсы, предлагают и призывают присылать на отбор свои экстремальные видео, фото, обещая призы. А с железнодорожным транспортом, как и с морем, надо на «Вы», здесь шутки неуместны. Напряжение железнодорожной контактной сети – более двадцати семи тысяч вольт. И шансы на жизнь здесь – счастливое исключение. Лучше, как говорится, не искушать судьбу. Но увлечение селфи – это удел не только подростков. Совсем недавно, как рассказали специалисты регионального отдела, военнослужащий из зоны АТО, который возвращался домой в Закарпатье, решил сделать экстремальное селфи на станции Знаменка, взобравшись на вагон. В результате молодой человек погиб из-за поражения электротоком. И это не единственный случай, когда не подросток, а взрослый человек стал жертвой собственной беспечности.
Не спешите под колеса
В числе жертв от непроизводственного травматизма отдельную группу составляют пенсионеры, пожилые люди. Они попадают в опасные ситуации при пересечении железнодорожных путей. С возрастом у человека замедляется реакция, он становится медлительнее, но этого не замечает. Ему кажется, что и реагирует он, и двигается нормально. Пожилой человек не может рассчитать собственную скорость и расстояние до приближающегося поезда. Он предполагает, что успеет пересечь железнодорожный путь, но увы… Применить экстренное торможение и мгновенно остановить состав из 60-80 вагонов, движущийся со скоростью 50-60 км/ч, невозможно, тормозной путь составляет примерно от 800 до 1500 метров.
Статистика показывает, что в последнее время стало больше суицидов. Очевидно, причины в социально-экономических, личных проблемах. В нынешнем году зафиксировано двадцать шесть случаев, когда люди бросались под поезд. Но это уже тема для отдельной статьи. И здесь работники железной дороги мало что могут сделать в плане их предотвращения.
Причиной многих несчастных случаев становится пересечение железнодорожных путей в недозволенных местах. Особенно грешат этим пенсионеры с сумками и тележками.
Ограждения не лишние
В нынешнем году много случаев травмирования на станциях. Из тридцати пяти случаев двадцать пять со смертельным исходом. На перегонах – тридцать девять случаев. К слову, в прошлом году по всем показателям ситуация была хуже. Поэтому на станциях с низкими платформами, особенно там, где есть и пассажирское, и грузовое движение, железнодорожники монтируют ограждения. К примеру, на станциях Знаменка, Александрия, Т. Шевченко и других, – тут люди часто пересекают пути в неположенных местах. В текущем году на организационно-технические мероприятия предусмотрено восемнадцать миллионов двести двадцать тысяч гривен, это значительно больше, чем в предыдущем году. Соответствующими службами уже освоено более восьми миллионов – по итогам полугодия. Сейчас ведутся работы по обустройству ограждений сразу на нескольких объектах, завершить работы планируется до конца года. Кроме обустройства ограждений, проводится ремонт остановочных платформ, переездов, пешеходных переходов. Работы выполняют территориальные управления, путейцы, связисты, энергетики. У каждой службы свое направление, своя зона ответственности.
На будущий год директор регионального филиала «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» Вячеслав Еремин поставил задачу: максимально продумать систему ограждений на участке дороги Каролино-Бугаз – Бугаз. Там, в курортной зоне, в последние два года увеличилось количество проходящих поездов, больше стало отдыхающих. И это естественно: в связи с оккупацией Крыма основная масса отдыхающих направляется в наш регион. Вместе с тем увеличилось количество несанкционированных пересечений пути в неустановленных местах на вышеназванном участке. Кроме монтажа системы ограждений, будут обустроены пешеходные переходы. Работы предстоит много, но человеческая жизнь того стоит.
Александр КУМАЙГОРОДСКИЙ
Забава чи карна справа?
Торік у поїздах формування пасажирського вагонного депо станції «Одеса-Головна» зловмисники розбили 160 вікон у 145 пасажирських вагонах. Щоб відновити їх, залізничникам знадобилося понад 100 кв. м скла та півкілометра гумового ущільнювача. Збитків завдано майже на 40 тис. грн, це не враховуючи трудових ресурсів. Для порівняння: 2015 року розбито 186 вікон у 163 пасажирських вагонах.
Збитки на перегонах
А що нині? Поточний рік іще не завершився, а столяри пункту підготовки вагонів до рейсу в пасажирському вагонному депо станції «Одеса-Головна» вже відремонтували 190 вікон, розбитих на перегонах.
Хулігани діють, як правило, у вечірній та нічний час, на різних напрямках. На деяких ділянках жбурляють каміння у вікна систематично. Так, на перегоні Волноваха – Маріуполь під кам’яний обстріл зловмисників потяг № 192/191 сполученням Одеса – Маріуполь потрапляв чотири рази. Сім разів потерпав від вандалів поїзд № 92/91 сполученням Одеса – Костянтинівка на перегоні Краматорськ – Костянтинівка. Чотири рази розбишаки «випробовували» скло на міцність у поїзді № 60/59 сполученням Одеса – Харків на перегоні Полтава – Кременчук.
Ще п’ять років тому безконтрольні підлітки масово розбивали вікна влітку, під час канікул. Нині, за статистикою, це відбувається цілорічно.
Злочин є, немає підстав
Свого часу пошуком зловмисників опікувалася лінійна міліція: на проблемних перегонах влаштовували засідки, ловили неповнолітніх хуліганів, проводили з ними бесіди. Відколи лінійні відділи реорганізовано, цю роботу покладено на місцеві правоохоронні органи.
Протягом останніх двох місяців залізничники відправили з приводу розбитих вікон 38 листів до відділів поліції тих областей, на територіях яких вчинено правопорушення. Це були перегони не лише Одеської, а й Південної, Львівської, Придніпровської, Південно-Західної, Донецької регіональних філій. Звернення залізничників проігнорували майже скрізь. Зателефонували лише з Роздільнянського відділу поліції, цікавилися, скільки коштує розбите вікно. Виявляється, щоб відкрити карну справу, потрібно, щоб залізниці «насолили» як мінімум на суму 450 грн і щоб при цьому спіймали саме повнолітнього зловмисника (бо підлітка, як відомо, можна лише покартати). Вартість скла в поїздах, що коливається від 169 до 317 грн, – задешева, щоб за розбиту шибку в поїзді можна було відкривати карну справу. Найбільше, що можна зробити за чинним законодавством, – це притягнути до адміністративної відповідальності та оштрафувати правопорушника.
Клопітна робота
Розбиті вікна – це не тільки збитки для залізниці і незручність для пасажирів, але й небезпека. Вдало продумана конструкція подвійного скла, кожен із шарів якого має товщину 5 мм, певною мірою захищає пасажирів від можливого травмування: здебільшого розбивається лише перше скло впритул до другого. Проте трапляється, що з тяжкої руки розбишак вікна пробиваються наскрізь – і пасажири зазнають серйозних поранень. Їм треба надати медичну допомогу. Клопоти начальника поїзда та поїзної бригади провідників цим не обмежуються: потрібно скласти акт, відправити телеграму в депо, щоб підготували скло для заміни. По поверненні поїзда в депо до роботи залучають столярів.
За свою багаторічну діяльність столяр вагонного депо Сергій Спатар відновив багато вікон. Пережив форс-мажорну ситуацію, коли на початку 1990-х років поїзд «Одеса – Рені» повернувся практично з половиною вибитих шибок (наслідки збройного конфлікту в Придністров’ї). Тоді столяри не встигали вставляти нове скло, аби вчасно відправити вагони в рейс, і довелося переставляти рами.
«З деякими екземплярами доводиться возитися півдня, – розповідає Сергій Спатар. – У рамах вагонів, які прослужили по 40 років, болти позакислювалися, не відкручуються, доводиться спилювати їх, а потім нарізати різьбу наново».
Яким чином покласти край таким випадкам? Все зводиться до профілактичної роботи, оскільки правопорушення вчиняють у більшості випадків школярі.
Втім можна сказати, що лінійної міліції цій справі все-таки не вистачає, нікому виконувати її функції в цьому сегменті.
Наталія ЛИТОВЕЦЬ
Вижити після селфі
На початку літа 2014 року, аби зробити вражаючі кадри, старшокласник НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія» смт Любашівка Вадим Коритнянський разом з товаришами забрався на дах залізничного вагона, що стояв на станції. За мить дитячі пустощі обернулися лихом. Від високовольтної лінії утворилася електрична дуга, і юнака вдарило струмом. Через тіло хлопця пройшло 27 тисяч вольтів. Юнак, зазнавши опіків на 65 відсотках поверхні тіла, упав на землю з майже п’ятиметрової висоти. Його друзі відбулися лише легким переляком.
Швидка допомога доправила тяжко травмованого школяра до обласної лікарні. Декілька днів він перебував під апаратом штучного дихання в реанімації, а потім його перевезли до Київського опікового центру. Спершу медикам навіть не вдавалося зробити ультразвукове обстеження внутрішніх органів, щоб переконатися, що вони не постраждали. Цілих три місяці тривала боротьба лікарів за життя і здоров’я Вадима, а потім була реабілітація. На радість рідним хлопець видужав і першого вересня пішов в одинадцятий клас.
Мати, помічниця виховательки дитсадка «Казка» Тетяна Іванівна, досі з жахом пригадує цю трагедію, яка сталася з її меншим сином. За одужання хлопчини вболівали однокласники, шкільні друзі, педагоги з гімназії, колектив дитсадочка. Вони матеріально підтримали родину. Значну допомогу на лікування надав народний депутат України Іван Фурсін. Небайдужі жителі району жертвували кошти, приносячи їх до редакції газети «Хлібороб».
– Нелегко нам було пройти це випробування. Я навіть досі не знаю всіх подробиць пригоди, Вадим нічого не розповідає, – сказала мати юнака. – На щастя, за підтримки багатьох небайдужих людей, родичів, сусідів, співробітників нам вдалося врятувати сина. За що я всім щиро вдячна. А дітям, охочим погратися зі смертю, скажу, що це анітрохи не «круто», а безглуздо, і це страшне горе для батьків.
Вадим не хоче згадувати той трагічний день. Адже розплатою за легковажність для нього стала інвалідність. Щоправда, юнакові вдалося проявити мужність і силу волі та не скоритися долі. Непогано закінчивши школу, він вступив до Уманського педагогічного університету. Зараз працює в Одесі, а фах учителя фізкультури опановує заочно.
На жаль, як свідчить статистика, правилами безпеки на залізниці нехтують і дорослі, й діти. На станції Любашівка цьому сприяє аварійний міст через залізницю. Тому небезпеку в собі чаїть, здавалося б, зовсім безневинний перехід колії абиде, не кажучи вже про ігри підлітків поблизу залізничного полотна, бажання перевірити наявність напруги в контактному дроті або вихваляння перед однолітками, мовляв, можу залізти на дах вагону.
Юрій ФЕДОРЧУК, власкор «Одеських вістей», Любашівський район
