Вислухати і допомогти

Ольга Євгенівна Туровська вважається одним з найдосвідченіших державних службовців району. За обраним ще в юності фахом жінка трудиться все життя і нині не уявляє себе на якійсь іншій роботі.

А почалося все з рідної Львівської області, де Ольга Євгенівна народилася і здобула освіту. Маючи на руках дипломи технікуму сільського будівництва, разом з чоловіком Борисом Володимировичем стали міркувати, куди податися на обов’язкове трирічне відпрацювання. Обоє були найактивнішими студентами в групі: він – старостою, вона – комсоргом, тож з молодечим запалом роздивлялися карту України, обираючи місце для своїх перших посад. 

Свекруха рекомендувала поїхати якнайдалі від рідних місць, бо в тих краях видобували сірку відкритим способом, що не могло не позначитися на стані здоров’я. Тому палець, що ковзав по карті, сміливо перемістився із західного регіону на південь. Шкода лише, що наявні чотири направлення до Одеської області передбачали працевлаштування в різних районах. Але це не зупинило молоде подружжя. Ольга Євгенівна сміливо подалася до Овідіопольщини, де їй запропонували посаду в пересувній механізованій колоні однієї з будівельних організацій, а Борис Володимирович обрав Великомихайлівський край – його взяли майстром на лінії міжколгоспбуду. Обом одразу виділили квартири і дуже гостинно прийняли молодих спеціалістів. Той хвилюючий день жінка з теплотою згадує й сьогодні. 

– Ми з чоловіком планували попрацювати в обраних районах і визначити, де краще залишитись на постійне місце роботи, – розповіла Ольга Туровська. – Але доля розпорядилася інакше. Виявилося, що головним інженером у Великомихайлівському міжколгоспбуді трудиться наш земляк із західної України. Тож коли він дізнався, що нам, молодому подружжю із Львівщини, доведеться який час працювати далеко один від одного – вирішив допомогти з відкріпленням і нас обох влаштували на посади майстрів на лінії у міжколгоспбуді. Ось так ми почали свою трудову діяльність на Великомихайлівщині.

Разом з чоловіком Ольга Євгенівна пропрацювала в цій організації близько двадцяти років. За цей час йшло зростання кар’єрними сходами, і жінка отримала посаду інженера. Та на початку 2000-х підприємство припинило своє існування і пані Туровську, як старанного та відповідального спеціаліста, рекомендували на роботу у відділ капітального будівництва Великомихайлівської райдержадміністрації. Згодом, у 2005 році, їй запропонували крісло архітектора району. Ця посада потребувала вищої освіти, тож жінка три роки тому закінчила Одеську академію будівництва.

Всі ці роки Ольга Євгенівна виконує чимале коло професійних обов’язків самостійно, хоч за штатом в архітектора району має бути три помічника. Але жінка не нарікає, бо дуже любить і досконало знає свою роботу, вміє знайти спільну мову як з керівниками різних рівнів, так і з пересічними громадянами. 

Щоденне спілкування з відвідувачами іноді потребує чималих сил та енергії, адже багато людей нині знервовані, приходять до кабінету чиновника із суцільним негативом. Проте Ольга Євгенівна вважає, що у будь-якій ситуації слід уважно вислухати людину, розібратися в ситуації і обов’язково допомогти. У цьому – головна суть роботи і покликання кожного державного службовця.  

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті