Щоб у нашому домі не царювали олігархи

Відкриття ринку земель в Україні – питання надто важливе, тож приймати якісь рішення чи закони без попереднього обговорення з людьми якось нелогічно. Тим паче, що за результатами різних соцопитувань, переважна быльшість власників земельних паїв та землекористувачів виступають категорично проти цієї ініціативи уряду.

Серед тих, хто радить можновладцям більш вдумливо підійти до теми відкриття ринку землі – керівник селянського господарства Тимур Іванович Поляков із села Велика Комарівка Великомихайлівського району. «У кожному разі до цього питання слід застосовувати індивідуальний підхід, – вважає аграрій. – Якщо людина прагне придбати шматок землі, наприклад, під виноградник чи меліорацію, то дійсно, вона має бути впевнена, що через десяток років ніхто не матиме спокуси припинити оренду землі. Але з іншого боку, продаж землі фізичним особам треба обмежити до 100 гектарів без права перепродажу на 10 років, а іноземцям взагалі заборонити купувати українську землю».

Тимур Іванович зауважив, що від іноземців та олігархічних кланів може бути найбільше зло для селян. Вже сьогодні, укладаючи довгострокові угоди оренди землі із сільськими радами, деякі закордонні «аграрії» натякають, мовляв, у нас стільки грошей, що ми можемо купити сонце і небо. Тож селяни ще будуть питати дозволу, аби здійняти очі догори…

Все це, звичайно, поки що жарти. Але, як кажуть, у кожному жарті є лише доля жарту, все решта – правда. Нині є чимало прикладів, коли іноземці приходять працювати на землі і геть забувають про людей – про інфраструктуру, спонсорську підтримку об’єктів соціальної сфери тощо. Головне їх завдання – зібрати урожай високопродуктивною технікою і зникнути з людських очей. 

– У нашому селі нині нараховується близько 700 земельних паїв розміром понад 4 гектари, – розмірковує Т.Поляков. – На кожен пай власник отримав цього року по 16-17 тисяч гривень грошима. І, слід зазначити, щороку усі фермери нашого села намагаються підвищувати орендну плату, аби люди відчували турботу про себе і не шукали інших орендарів. Ми вважаємо, що на сьогодні це досить пристойна оплата на оренду землі і в порівнянні з іншими районами ми тримаєм марку. Більше того, якщо власник паю через якісь життєві обставини хоче отримати більше грошей в рахунок наступних років – ми йдемо людям назустріч. Бо всі ми живемо поруч і знаємо ситуацію тієї чи іншої родини. Я чомусь сильно сумніваюся, що так чинитимуть і закордонні орендарі.

Не вірить Тимур Іванович і запевнянням уряду про те, що місцевий орендатор матиме перевагу перед іноземцями. «Отже, перше слово моє: я, наприклад, можу дати лише 100 тисяч за пай, а мій конкурент із закордонними інвестиціями дасть на 5 тисяч більше і він буде у виграші, – бідкається Т.Поляков. – У будь-якому випадку олігарх дасть більше, а я залишуся зі своїм першим словом. Бо нині агрохолдинги мають доступ до вигідних кредитів за кордоном і конкурувати з ними ми не зможемо».

Відкриття ринку землі матиме й деякі негативні соціальні наслідки. Адже потужні сільськогосподарські підприємства, які готові активно скуповувати землі, до мінімуму скорочують чисельність трудівників у господарстві – все робить потужна багатофункціональна техніка. Відтак у селах спостерігатиметься ще значніший сплеск безробіття, люди покидатимуть рідні краї у пошуках заробітку. 

Нещодавно Тимур Іванович разом зі своїми колегами їздив до Києва на акцію протесту проти відкриття ринку земель. Адже закон, що збирається прийняти Верховна Рада – не в інтересах нашої держави, а в інтересах закордонного капіталу. Сьогодні важливо зберегти українські землі від зазіхань іноземців і такі самовіддані аграрії, як Тимур Поляков готові навіть на крайні заходи, аби не допустити дерибану найціннішого у світі чорнозему.

– Як би це пафосно не звучало, але багато віків поспіль за українську землю боролися наші предки. Йде війна і зараз… Невже ми допустимо, щоб у нашому домі хазяювали олігархи, яким байдуже доля села, яким начхати на стан справ у місцевих школах, дитсадках, лікарнях? – сказав на завершення розмови Т.Поляков. – Адже розвивають інфраструктуру лише ті, хто живе і працює у селі – такі, як ми фермери, котрі щороку вкладають в реалізацію різних об’єктів сотні тисяч гривень. Ми утримуємо у порядку вулиці й тротуари, ремонтуємо ФАПи, будуємо дитячі майданчики тощо. Повірте, ніхто із чужинців не дбатиме так про село. Тому не так за себе, а за рідну землю будемо стояти до останнього і хто-зна, може наші політики дослухаються до думки простих людей і не прийматимуть закон, що суперечить здоровому глузду.

На знімку: Т. Поляков (другий праворуч) зі своїми колегами на акції протесту в Києві      

Выпуск: 

Схожі статті