08.05.2010
Письма с фронта
Письмо написано 7/ ІІІ 45 года. Здравствуй моя семья, Я жив и здоров. Нахожусь на фронте в боях. Снаряды и орудия заглушают, что и писать трудно. Нюра! Это я пишу, что жив и здоров.
Як ви зустріли звістку про перемогу?
Сьогодніщеживіочевидцітихнеповторнихмитей, хвилинігодин, якібулипронизанідовгоочікуваноюзвісткою: «Війназакінчилася!
Орден, славящий храбрость, мужество и бесстрашие
8 ноября 1943 года Указом Президиума Верховного Совета СССР был учрежден орден Славы, которым награждались лица рядового и сержантского состава Советской Армии, а в авиации – младшие лейтенан
Щоб пам'ять залишилася у віках
Напередодні65-їрічниціПеремогиуВеликійВітчизнянійвійнібілясмтЧорноморськогоКомінтернівськогорайонувідкритопам'ятникдонецькимвоїнам-шахтарям, якітрагічнозагинулиприобороніОдеси.
Чьи они «Наследники»?
Передо мной – очередное обращение национальных сил Буковины к народу Украины, запротоколированное под № 8, 16 февраля 2009 г.
Конкурс «Одесских известий»
Конкурс сочинений на тему «Что я знаю о войне» нашел широкий отклик у наших юных читателей. В редакцию поступило уже более ста сочинений. Лучшие из них публикуются в газете.
«Фиалка», «Фиалка», я «Ромашка»! Как слышите? Прием…»
«Касаясь работы штаба армии по подготовке операции, следует отметить весьма положительную работу отдела связи штаба армии под руководством полковника (затем генерала) К. А.
До 65-річчя великої перемоги
Шановні ветерани та працівники тилу!
Приміть найщиріші та найтепліші вітання з 65-річчям Великої Перемоги!
«Враги сожгли родную хату…»
Навряд чи можна заперечити неперевершену силу емоційного впливу цієї пісні, яку свого часу виконував винятковий Марк Бернес.
Зброя, якою громили ворога. По танках – вогонь!
«28 вересня на підрозділи 82-го стрілецького полку гітлерівці кинули десять танків. Атаку ворожих машин зустріли бронебійники молодшого сержанта Курила.
Вклоніться могилі мого батька!
Дорога редакціє газети
«Одеські вісті»!
Дива на дорогах війни
Святитель Іоанн Златоуст сказав: «Прежние не верили, доколе не получали знамения. Знамения давались как доказательство веры, которую они принимали».
Парасчині шляхи
Параска Степанівна Матвєєва не дуже охоче згадувала вже далекі роки війни, які залишили у серці біль на все життя.
Письма с фронта
Милая Линочка!
Дякую ветеранам
Ми живемо в мирний час в незалежній країні, страшного лихоліття не знаємо.










