08.05.2010
Конкурс «Одесских известий»
Конкурс сочинений на тему «Что я знаю о войне» нашел широкий отклик у наших юных читателей. В редакцию поступило уже более ста сочинений. Лучшие из них публикуются в газете.
«Фиалка», «Фиалка», я «Ромашка»! Как слышите? Прием…»
«Касаясь работы штаба армии по подготовке операции, следует отметить весьма положительную работу отдела связи штаба армии под руководством полковника (затем генерала) К. А.
До 65-річчя великої перемоги
Шановні ветерани та працівники тилу!
Приміть найщиріші та найтепліші вітання з 65-річчям Великої Перемоги!
«Враги сожгли родную хату…»
Навряд чи можна заперечити неперевершену силу емоційного впливу цієї пісні, яку свого часу виконував винятковий Марк Бернес.
Зброя, якою громили ворога. По танках – вогонь!
«28 вересня на підрозділи 82-го стрілецького полку гітлерівці кинули десять танків. Атаку ворожих машин зустріли бронебійники молодшого сержанта Курила.
Вклоніться могилі мого батька!
Дорога редакціє газети
«Одеські вісті»!
Дива на дорогах війни
Святитель Іоанн Златоуст сказав: «Прежние не верили, доколе не получали знамения. Знамения давались как доказательство веры, которую они принимали».
Парасчині шляхи
Параска Степанівна Матвєєва не дуже охоче згадувала вже далекі роки війни, які залишили у серці біль на все життя.
Письма с фронта
Милая Линочка!
Дякую ветеранам
Ми живемо в мирний час в незалежній країні, страшного лихоліття не знаємо.
Письма с фронта
Здравствуйте, дорогие Мамочка, Оля и Филя. Могу вам сообщить, что мы живы и здоровы и того желаем вам, дорогие. О нас не беспокойтесь. Мы чувствуем себя очень хорошо.
Головна солдатська нагорода
Так називали на фронті і понині називають бойову медаль «За відвагу». Вона була заснована ще до початку Великої Вітчизняної війни – 17 жовтня 1938 року.
Письма с фронта
Здравствуй, дорогая Мотя и мои Вовочка и Андрюша! Сообщаю вам, что я пока жив и здоров чего и вам желаю. Мотя!
Усе для фронту, усе для перемоги
Це гасло, яке пролунало після віроломного вторгнення фашистських полчищ на територію Радянського Союзу, стало керівництвом до дії для тих, хто залишався у близькому та далекому тилу.
І аси підкорювали «Аерокобру»
«Новая, пахнущая чужой краской «аэрокобра» послушно набирает высоту. Зеленая весенняя земля все глубже погружается в голубую дымку. Впереди последние горы. За ними кубанская равнина.
