«Новая, пахнущая чужой краской «аэрокобра» послушно набирает высоту. Зеленая весенняя земля все глубже погружается в голубую дымку. Впереди последние горы. За ними кубанская равнина. Летим на фронт. Где то позади, возле Баку, оставлен наш аэродром… «На фронт!» – эти слова будоражили наше воображение, заставляли снова и снова проверять свою готовность к новым боевым испытаниям» (Покрышкин А.И. Небо войны. – М: Воениздат, 1960).
Белл P-39 «аерокобра» — американський винищувач періоду Другої світової війни, що відзначався незвичайною для свого часу конструкцією (двигун розташовувався позаду кабіни пілота). Екіпаж – одна людина, максимальна швидкість – 605 км/год, дальність польоту – 1770 км, практична стеля – 10 700 м, швидкопідйомність – 1140 м/хв. Винищувач був озброєний 20-міліметровою гарматою HS-404 або 37-міліметровою гарматою M4, а також кулеметами «Браунінг» М2.
«Аерокобра» стояла на озброєнні п’яти країн: США, Великої Британії, СРСР, Португалії та Австралії. Усього до Радянського Союзу було постачено 4952 винищувачі P-39 «аерокобра», що становить приблизно половину від загальної кількості випущених машин. Крім літаків, союзники постачили понад мільйон фугасних снарядів для 37-мм авіаційної гармати М4.
Першою частиною, перенавченою на «аерокобри», був 153-й винищувальний авіаполк, перебазований на Воронезький фронт 29 червня 1942 року. За 3 місяці боїв полк знищив 18 бомбардувальників, 45 винищувачів і був удостоєний звання гвардійського.
Вперше ж у Великій вітчизняній війні «аерокобра» вступила до бою 16 травня 1942 р. у складі 19-го гвардійського винищувального авіаполку у Заполяр’ї.
З відомих радянських асів на P-39 воювали тричі Герой Радянського Союзу Олександр Іванович Покришкін, двічі Герої Радянського Союзу Григорій Андрійович Речкалов, Микола Дмитрович Гулаєв та Павло Степанович Кутахов, Герой Радянського Союзу Вадим Іванович Фадєєв.
