бласті Григорія ЄПУРА досить складно. Найреальніше це зробити або до початку робочого дня, або після його закінчення. Втім, “початок”, “закінчення” – поняття досить відносні. Дуже часто робочий день генерал-лейтенанта міліції Єпура починається о 5 ранку, а закінчується чи то пізньої ночі, чи то аж удосвіта. Нескінченні поїздки до районів, багатогодинні прийоми громадян. Активна участь у розкритті злочинів – усе це для Григорія Володимировича – найзвичайнісінька робота, перші наслідки якої – наявні.
- Люди стали більше довіряти міліції, - говорить Г.В. Єпур. – Стверджую це, спираючись на об’єктивні дані статистики про кількість заяв від громадян, що звернулися по допомогу до правоохоронних органів. Відповідно зросла кількість злочинів, розслідуваних нашими працівниками. Причому вартість украденого, наприклад, при порушенні кримінальної справи не має значення. Адже старенька, у якої вкрали курку або казанок, потерпає не менше від бізнесмена, що втратив престижну іномарку…
- Але ж тоді стрімко зростають показники злочинності в регіоні…
- Ми на показники не орієнтуємося. Головне – довіра людей до міліції. Саме тому зараз суворо караємо працівників за відмову у прийнятті заяв від громадян.
Уявіть собі, з яким страшним тягарем на серці живе людина, якій міліція відмовила в допомозі! Які стреси переживають люди, що опинилися безпорадними та беззахисними перед злочинцями! Ми не маємо права такого допускати. Тому сьогодні орієнтуємося не на показники. А на рівень довіри громадян.
Лише за останній час (я вступив на посаду 1 вересня) проведено 363 зустрічі з населенням, на яких побувало 12,5 тисячі громадян.
- Перші позитивні наслідки вже є?
- Якщо говорити про їхню статистику, то вони вельми переконливі. Розкрито 296 неочевидних злочинів. Люди просто не вірили, що міліція колись ними займеться. Прийнято 46 заяв громадян про кримінальну діяльність. Зараз ці заяви розслідуються.
Перед виїздом членів колегії, керівників управління до населених пунктів ми найширшим чином інформуємо громадськість. Після зустрічі з працівниками місцевої міліції починається прийом громадян, не лімітований жодними часовими межами. Приймаємо всіх – тих, хто встиг записатися, і тих, хто підійшов в останню хвилину, випадково побачивши нас.
- Цим ви знімаєте соціальну напругу?
- Певною мірою. Але для мене важливіше інше. На таких прийомах вирішуються проблеми, з якими люди мучилися роками. Дається реальна оцінка роботі правоохоронних органів на місцях. А народна оцінка – найвірніша.
Зараз кількість громадян, що звертаються до нас по допомогу, зросла на 20% (з 10 до 12 тисяч на місяць). Зазначу, що покращилася й розкриваність злочинів.
- За рахунок розкриваності дрібних крадіжок та хуліганських вчинків?
- Ні. Ліквідовано два організовані злочинні угруповання (незаконний обіг наркотиків), вилучено понад 270 кілограмів наркотичних речовин, ліквідовано 21 канал наркоторгівлі. Нашими працівниками вилучено цілі арсенали зброї – гранатомети, кулемети, автомати, гранати. Чимало злочинів розкрито і в сфері економіки, паливно-енергетичного комплексу. Не забуває міліція й про злочини минулих років – 594 з них розкрито тільки за останні 11 місяців.
А що стосується дрібних крадіжок і хуліганства… Їх стало значно менше – профілактичні заходи, вживані на місцях, дають свої плоди. Але я не радив би до цих порушень закону ставитися поблажливо: для багатьох злочинців їхній шлях до зони почався саме з дрібних крадіжок та хуліганства. А для потерпілих ці злочини – трагедія. Не хочу повторюватися, але нагадаю ще раз: нема дрібних, незначних проблем “маленьких українців”. Усі злочини завдають потерпілим величезних моральних травм, і наш обов’язок – з цим боротися.
- Дорослі громадяни сьогодні певною мірою почувають себе захищеними. А ось діти, що залишилися через різні обставини сиротами, подеколи беззахисні. Опинившись внаслідок різних злочинних гендлів обібраними, вони не знають, до кого звернутися по допомогу. І не виключено, що юні жертви злочинів також із часом можуть стати на злочинну стежину. Чи може тут міліція щось змінити?
- Ми дуже активно, особливо останнім часом, втручаємося в такі ситуації. Тільки за останні три місяці перевірено дотримання житлових прав 162 неповнолітніх вихованців інтернату № 4 м. Одеси для дітей-сиріт. Аналогічна перевірка, здійснена в Балті, з’ясувала порушення прав 4 дітей. Зараз підготовлено відповідні матеріали, і ситуацію буде виправлено, дітям повернуть їхнє житло.
Велику увагу ми приділяємо й боротьбі з насильством стосовно неповнолітніх. Це й сімейне насильство (побиття, психологічний терор), і гвалтування дітей членами родини або близькими людьми. Страшно про це говорити, але кількість таких випадків зростає.
Певен, що в попередженні та виявленні таких злочинів має брати участь не тільки міліція, але й громадськість.
- Це, звісно, так. Але громадські організації, - та сила, до допомоги якої ми не призвичаєні вдаватися регулярно. Все-таки в ролі рятівника частіше сприймається дільничний…
- Цій службі ми постійно надаємо великої уваги. Навіть набір до інших підрозділів якийсь час було припинено. Брали на роботу тільки тих, хто бажає бути дільничним або працювати в ППС. Зараз ситуація вже збалансувалася. Назву лише одну цифру: 135 тисяч візитних карток роздали дільничні останнім часом. Формується служба помічників дільничних. Сподіваємося ми на громадські формування. Їх у нас 620. Це понад 28 тисяч чоловік, серед яких чимало наших колишніх працівників.
Мені хотілось би, щоб у будинках зростала кількість консьєржів. Сьогодні їх 900 у 189 будинках. Це серйозне протистояння злочинному елементові. Консьєржі й уважні пенсіонери на лавиці – гарантія того, що злочинець дуже серйозно подумає, перш ніж зважитися на крадіжку в такому будинку. Запобігання злочинам без участі громадськості малоефективне.
- З високих трибун доводиться чути чимало обіцянок щодо виділення коштів правоохоронним органам. Наскільки я знаю, виділюваних сьогодні грошей вистачає лише на зарплату?
- Так, це правда. Назву вам одну цифру: тільки 40% наших працівників сьогодні забезпечені бронежилетами. Тому за вирішення проблем міліції ми взялися комплексно. Всім спецпідрозділам закуплено сучасну зброю на базі МВС. Боргів щодо зарплати, надбавок у регіоні нема. Зі спецфонду погашено заборгованість щодо енергоносіїв (790 тис. грн). Придбано 20 “Таврій” для дільничників, 8 спецавтомобілів для ППС. До Дня міліції всіх дільничних працівників ППС забезпечимо теплою формою. Допомагають бізнесмени, що працюють у злагоді з законом (з іншими ми справ не маємо), місцева влада. Зараз розробляються 6 обласних програм з фінансування правоохоронних органів.
У нашому регіоні заохочено на різних рівнях 156 працівників міліції. Певен, їх би було більше, якби умови роботи відповідали вимогам часу. Отже, мій обов’язок - такі умови для них створити.
- З роботи, навіть найулюбленішої, працівник міліції приходить додому. Йому потрібно годувати сім’ю, жити в нормальній квартирі. Наскільки сьогодні це вирішувано?
- При комплектуванні полку ППС ми зіштовхуємося з тим, що люди відмовляються йти туди працювати. Зарплата ж бо – 245-250 грн, а умови роботи дуже тяжкі. Тому маємо на область 10% некомплекту. Цифра стабільна. Завдяки заощадженню маємо можливість заохочувати людей за добру роботу.
Що ж стосується житла… Його не будували вже давно. Черга велика, багато пільговиків. Сьогодні ми беремо активну участь у будівництві житла. Передаємо забудівельникам земельні ділянки, одержуючи за це певний відсоток квартир у спорудженому будинку. Шукаємо грошей, щоб завершити довгобуди. Сподіваюся, що на кінець року відбудеться новосілля в Ізмаїлі, закінчується спорудження наших будинків в Арцизі, Котовську. Ми робимо все, щоб закріпити добрих працівників.
- Зараз відбувається реформа міліції. Напевне, реформуватися нелегко?
- Це нелегко завжди. Але перші наслідки вже помітні, вони виправдовують наші сподівання. Отже, ми на правильному шляху.
- Цього року день української міліції та ювілей одеської міліції (80 років) практично збіглися. Де ви зустрінете це свято?
- Звісно, на роботі. Привітаю всіх колег – від дільничного до генерала, побажаю їм гараздів, добробуту, певності, надійних і вірних друзів, а потім стану до роботи. Відпочивати ще зарано…
