БАБУСІ ЗНАЛИ, ЩО РОБИТИ
Почуття почуттями, а шлюб шлюбом – ось що було принципом та керівництвом до дії у складній сфері особистих стосунків у минулому. Роман, флірт, закоханість були категоріями тимчасовими, скороминущими, тим більше, що любов зазвичай “застує очі”, не дозволяючи об’єктивно поглянути на партнера. Шлюб же – справа серйозна – вимагав максимальної тверезості та розрахунку, особливо з боку батьків нареченої або свахи: адже, легко сказати, з обранцем потрібно було прожити, проіснувати поруч всю решту життя. А тому і добирали шлюбних кандидатів максимально уважно, обережно і тверезо, беручи за основу “зживання” з другою половиною, рівний та спокійний характер. Високо цінувалися вже ті претенденти на руку та серце юних дів, хто “відгуляв”, “пожив”: вважалося, що їхній досвід буде гарантією вірності у подальшому житті, правда не завжди такі сподівання виправдовувалися. Саме тому відбір майбутнього супутника життя завжди відбувався особливо ретельно: хай хоч і не гарний із себе, але добрий, хай не молодий, зате поступливий, хай не дуже веселий, зате характер рівний, хай домосід, зате не вітрогон – буде надійним та вірним чоловіком.
ПАНІ, БІЙТЕСЯ ХОЛОСТЯКІВ!
Звичайно, складний характер може бути у кожного, ніхто не застрахований від зустрічі з “важкою” людиною. Але ж справа не в характері, як такому, а в тому, наскільки носій його готовий приборкати себе у сімейному житті, взяти себе в руки заради близьких, якось обмежити свої шкідливі звички в інтересах коханої людини. З цієї точки зору замашки старих “прокислих” товстунів, які звикли проводити вік на самоті, а внаслідок цього ні з ким не рахуючись і ні до кого не пристосовуючись, є свого роду міною сповільненої дії у шлюбі, незважаючи на те, хорошими чи поганими людьми є ці самі холостяки. До речі, ні об’єктивно, ні в очах близьких вони зовсім необов’язково повинні бути якимись дуже поганими і можуть цілком відповідати якимось загальноприйнятим поняттям “хорошої людини”. Поганим сім’янином теж виявляється й егоцентрик, людина, яка повністю зосереджена на собі і вона весь час захоплена собою до такої міри, що на іншого у неї не залишається ні часу, ні сил. Саме тому батьки у минулому з таким жахом дивилися на потенційний союз дочок з людьми творчими: художниками, музикантами, акторами.
ПСИХОЛОГИ ПОПЕРЕДЖАЮТЬ...
Характер є тим підводним рифом, об який розбиваються найміцніші кораблі шлюбу, запевняють психологи. Мало бути хорошою людиною взагалі, потрібно бути нею ще й з тією конкретно взятою людиною, з якою ділиш дах і життя; більше того – з нею потрібно бути “ так” або “таким” хорошим, як це потрібно їй. Парадокс полягає у тому, що “погана”, “непідходяща” з точки зору оточуючих людей, засуджувана всіма, може бути цілком “ хорошою” вдома, для коханої людини, і навпаки. Це, до речі, дозволяє відповісти на одвічне запитання, хто і за що любить негідників. Можна любити все людство, можна робити людям добро, боротися зі злом, бути позитивним і відповідати, що називається, критеріям “святої людини” – все одно ближні завиють, якщо носій всіх цих якостей буде вдома буркотіти, дріб’язково чіплятися до будь-чого, ображатися з будь-якого приводу, нівелюючи тим самим всі відпущені йому чесноти.
