Вона – лікар. І на відміну від нас, простих смертних, дуже далеких від медицини, чудово розуміла, чим рано чи пізно закінчиться її хвороба серця, яка так несподівано виникла. Чотири важких розлади серцевого ритму (280 ударів за хвилину), що відбулися один за одним, поставили молоду чарівну жінку на межу між життям та смертю. Медикаментозна терапія, лікування у дорогих суперпрестижних клініках покращання не давали, а вмирати... Де той єдиний шанс на збереження життя? Де лікар, після втручання якого вона забуде про страшну хворобу? Помилитися у цьому пошуку не можна, адже ціна помилки – життя. І Наталя зробила безпомилковий вибір...
Одеська міськклінлікарня № 9 з точки зору снобів – невелика провінційна клініка. Нічого зайвого, все найнеобхідніше. Лікувальному центру, який розташувався у старому затишному будинку по вулиці Пастера, дуже далеко до заповнених до краю дорогою технікою приватних лікарень. Але саме сюди летів з Москви унікальний спеціаліст-кардіохірург з символічним прізвищем Неминущий. Присутність цього лікаря, куратора подібних операцій у СНД, фірма “Медтронік” (США) вважає обов’язковою при встановленні у серці “розумних” приладів свого виробництва. А врятувати Наталію міг лише такий прилад – штучний дефібрілятор.
- Цей прилад маленький, але дуже розумний, - розповідає заввідділення МКЛ № 9, кандидат медичних наук кардіохірург Юрій Карпенко. – Саме імплантація такого дефібрілятора Наталі і буде знімати всі її важкі аритмії без нашого втручання.
Ми до такої операції готувалися довго. Це – дуже велика робота, при якій обов’язкове дотримання всіх законодавчо установлених вимог. Навіть при наявності у нас на руках самого приладу, без присутності куратора, який спостерігає за ходом операції, ми не маємо права її проводити...
У Миколи Неминущого, доцента кафедри серцево-судинної хірургії московської Медичної академії ім. Сєченова, який прилетів з Москви до Одеси, досвід величезний. Сто тридцять приладів “Медтроніка” установлено під його контролем та за його участі в Росії. Вісім – в Україні, у Київському інституті серцево-судинної хірургії. Але у Києві над цим питанням працює величезний науковий центр, який має найсучаснішу техніку. В Одесі ж за вирішення проблеми взялася державна установа практичної охорони здоров’я, організація бюджетна з дуже скромними фінансовими можливостями. Але ж прилад коштує майже 70 тисяч гривень...
- Справа не в грошах, - Юрій Карпенко налаштований дуже категорично. – У ситуації з Наталею кошти на придбання “розумного” приладу виділила облдержадміністрація. За таких критичних ситуацій наше керівництво вміє знаходити кошти, вважаючи основним пріоритетом збереження людського життя. Головне, що існує науковий потенціал, необхідний для такої операції...
У МКЛ № 9, яку багато хто по-старому називає кардіоцентром, наявність такого потенціалу невипадкове. Створений кардіологом професором Оленою Якименко (нині начальником Одеського міського управління охорони здоров’я), міський кардіологічний центр ім. Минакова з часом став досить відомою в Україні лікарнею, яка опановує найсучасніші методики лікування. А у нашому місті це надзвичайно необхідно. Захворюваність на інфаркт міокарда в Одесі найвища в Україні. Вона ж у Європі займає перше місце за рівнем смертності від захворювань серця та судин. Отже боротьба з таким сумним лідерством сьогодні – завдання першочергове. І гроші у дуже скромному бюджеті для цієї боротьби знаходяться.
- Операція, проведена зараз у МКЛ № 9 – один з шляхів вирішення проблеми профілактики раптової серцевої смерті, - впевнений Микола Неминущий. – Таких пацієнтів, як Наталя, дуже багато. Головне – вчасно їх виявити. На Заході таких операцій проводиться 35-40 тисяч на рік. Гадаю, що ми прийдемо до цього показника досить швидко. У всякому випадку, виходячи з рівня підготовки одеських хірургів, я ніяких перешкод не бачу. Хоча операція – одна з небагатьох, що потребують зупинки кровообігу. Щоб протестувати прилад, ми ввели хвору у стан клінічної смерті і дефібрілятор сам запустив її серце.
Операція тривала дві години (зазвичай це відбувається набагато довше). Лікарі застрахувалися від всього, навіть від раптових перебоїв з електроенергією. Вже через півгодини після операції хвора опритомніла, а через день почала готуватися до виписки.
- Я не думала про небезпеку, - посміхається дуже симпатична Наталя. – Сама – лікар, ретельно зважила всі “за” і “проти”. Прийшла до цієї клініки і повірила, що при досить скромних можливостях тут мені допоможуть зостатися живою. Прилади необхідні є, лікарі суперпрофесіонали – що ще потрібно? Та й Бог, я впевнена, допоміг і мені, і лікарям...
- Ми можемо допомогти тим, хто потребує такої операції, - говорить Юрій Карпенко. – Одеса – не провінція, і кардіологічна школа тут на досить високому рівні. Головне – вчасно звернутися по допомогу...
