“... Я в этом мире вместе с Богом – и значит, я не одинок...” – так писав наш земляк, відомий одеський поет Іван Іванович Рядченко. Як напрочуд точно передають ці слова незвичайне творче життя поета! П’ятдесят книг, п’ятнадцять п’єс, дев’ять сценаріїв, декілька художніх фільмів – ось підсумок великого і красивого життя Івана Івановича Рядченка. Талант, високі моральні засади та духовне багатство – характерна особливість його творчості. Поет від Бога, Іван Рядченко писав серцем, пропускаючи все через нього.
Любов, Море, Дружба... – все це у віршах. Але окрема тема – Війна. Пройшовши бойовий шлях від солдата до начальника штабу батальйону, будучи не раз пораненим, Іван Рядченко пише про війну виключно яскраво та виразно.
Його рядки: “... Но все могилы и окопы прошли по сердцу моему”, або: “...Но что не год – яснее мне: война окончилась в Берлине, а я остался на войне”, підтверджують – Війна для нього особлива тема. Недарма його називають “співцем фронтового братерства і солдатської мужності”. З цим не можна не погодитися. Його вірші про війну – “В этот день победный”, “Стихи о золотой трубе”, “Севастополь”, “Я радуюсь, что выжил на войне” та багато інших – хвилюють та вражають.
Не випадково у багатьох антологіях сучасної поезії неодноразово публікувався чудовий вірш Івана Рядченка “В день окончания войны”, де є вражаючі рядки:
И кто-то пел,
И кто-то плакал,
И кто-то спал
В земле сырой…
Вірші Івана Рядченка стали супутниками та добрими товаришами для багатьох. Його ім’я по праву вже стало в Одесі знаменитим. Це не комплімент. Коли на рубежі століть було проведено опитування одеситів про 100 найвідоміших громадян міста, майже всі назвали серед них поета Івана Рядченка.
Він народився в Одесі, і вона стала його першою любов’ю.
“Я люблю тебя, город моряцких традиций. Между нами таится незримая нить...” – зізнається поет. Скільки тепла і затаєної ніжності у його віршах про Потьомкінські сходи, Приморський бульвар, Дюка... – “Я вижу – посреди земного шара есть силует Приморского бульвара...”Ошибка! Источник ссылки не найден.
Як щедро наповнені теплотою вірші Рядченка, присвячені ювілею улюбленого міста:Ошибка! Источник ссылки не найден.
... Что ж, Одесса,Ошибка! Источник ссылки не найден.
Твой возраст солиден для дамы.
Но сегодня, как ласковой
Мамы ладонь,
Я целую твои
Загрубевшие шрамы
И без устали славлю
Твой Вечный огонь.
Його виразна лірика дивує несподіваними словосполученнями
... В дни майских озарений,
когда в садах вершится колдовство, возьми рукою веточку сирени она горит от сердца моего...
Є просто вірші. Але є вірші – вчинки. У Івана Рядченка їх багато. Досить згадати рядки, присвячені Борису Дерев’янку: Начало жизни и начало вздоха,
И совесть еще кажется чиста,
Но наступила новая эпоха –
И началась с распятия Христа.
С времен доисторических тумановИдет, грядет заклание людей –
Сперва – под заклинания шаманов, Теперь – под заклинание вождей...
Дюма говорив, що історія – це цвях, на який він чіпляє свої романи. Для Івана Рядченка таким “цвяхом” стало море. Зборознивши чимало морів, океанів, побувавши у багатьох гаванях планети, він збагатив свою творчість новими темами, барвами, сюжетами.Ошибка! Источник ссылки не найден.
Поет умів розмовляти віршами про велике та мале, природно і без фальші, ніс світло людям, очищаючи їх і одухотворюючи світ. Як багато високого морального змісту у цій короткій та чіткій римі:
... Нет! Родину сильнее любит тот,
Кто молча телом закрывает дот,
И кто, ее приказ почтя за честь,
Немногословно отвечает: “Есть!”. Взявши естафету з рук Івана Рядченка, гідно, індивідуально та яскраво крокує тернистою творчою дорогою його син – прозаїк та поет Сергій Рядченко. І, мабуть, до його слів про батька важко щось додати:
... Ты прошагал не только пол-Европы.
Всю жизнь прошел в атаках целиком.
И сам сказал: потери и окопы
Не зарастают в сердце боевом...
А сорок книг, как сорок странных лет,
Упрямый шаг печатают, считая.
Как ни крути, судьбы завидней нет, -
Дожить случайно до такого мая.
