З одного лялькового театру втік Дракончик. Він дуже любив цукерки та цукор і тому одразу ж полетів до кондитерського магазину.
По дорозі Дракончик встиг злякати дівчинку зі скакалкою, бабусю з онучкою, хлопчика з собачкою, старого вуличного кота. Влетівши до кондитерської, він злякав продавщицю, яка сховалася під прилавок.
- Не бійтеся мене! – жалібно попросив Дракончик, - а краще дайте солодощів.
Продавщиця подала незвичному покупцеві плитку шоколаду. Подякувавши та з'ївши шоколад, Дракончик вирішив злітати до зоопарку – відвідати своїх родичів. Там, у величезному басейні, поруч з бегемотом, лежали крокодили.
Дракончик побачив їх і йому здалося, що це точно такі ж, як і він, дракони. Він зрадів і йому так захотілося туди, у воду! Дракончик стрибнув у басейн і...
- Допоможіть! Розклеююсь! – закричав він.
На крик прибіг сторож. Він вихопив Дракончика з води і запитав.
- Хто ж ти?
- Я дракон... з паперу та клею. Я хочу додому!.. – заплакав втікач.
- А де твій дім?
- Мій дім – театр ляльок.
- Ну що з тобою робити? Так і бути, допоможу.
І сторож відніс Дракончика до театру.
- Мій дім – найкращий! – сказав щасливий Дракончик, обсихаючи у театральній майстерні.
Галя КУПРИКОВА, 12 років.
Діти! Надсилайте і ви свої оповідання, вірші, казки. Рукописи рецензуються, кращі будуть надруковані.
