Вчора відбулася XVI сесія Одеської міської Ради xxiv скликання. Докладно про її роботу читайте в найближчих номерах “Одеських вІстей”. Сьогодні пропонуємо вашій увазі виступ на сесії голови Одеської облдержадміністрації С.Р. Гриневецького.
Шановний пане голово!
Шановні депутати!
Я радий привітати всіх вас у реконструйованій сесійній залі, освяченій його Високопреосвященством митрополитом Одеським і Ізмаїльським. Сподіваюся, що його благословення та участь у роботі сесії голови Одеської облдержадміністрації надихне вас на нові звершення.
Тим більш, що майже 2 роки минуло з моменту обрання міської ради у цьому складі. За цей час багато що змінилося у державі, регіоні та місті.
Сьогодні в країні відбувається політична реформа. Незалежно від того, як будуть розгортатися події надалі, ми можемо констатувати, що надано серйозний поштовх для зміни системи влади у державі. У суспільстві є розуміння необхідності такої реформи. Водночас є розуміння і того, що політична реформа не можлива без проведення реформи адміністративної, зокрема розширення прав місцевого самоврядування та проведення ефективної регіональної політики.
Мета адміністративної реформи повинна бути одна – гармонійне поєднання інтересів держави та територіальної громади, створення умов неухильного дотримання органами місцевого самоврядування чинного законодавства, розширення участі громадян в управлінні територіями.
Проте українське законодавство далеке від досконалості. Розбіжності в законах, численні прогалини часом ускладнюють реалізацію основних напрямів державної політики на місцях. Результатом стають конфлікти між органами місцевого самоврядування та органами державної виконавчої влади.
Одеській області вдалося уникнути такого конфлікту. Більш того, завдяки злагодженій роботі значно покращилася соціально-економічна ситуація в регіоні, зростають обсяги промислового виробництва, іноземних інвестицій.
Але водночас не можна не помічати тих численних проблем, які потребують негайного вирішення.
Вже майже два роки в області реалізується програма “Регіональна ініціатива”, головна мета якої – створення нової якості життя людей. Більшість її пунктів стосується безпосередньо Одеси та її проблем. В цілому вона співпадає із програмами Одеської міськради та передвиборчими програмами депутатів.
Але складається враження, що депутати міськради сприймають “Регіональну ініціативу” лише як справу обласної влади, від якої вони можуть залишатися осторонь.
Якщо брати такий підхід, то реконструкція водоочисної станції “Дністер” має бути завданням, скажімо, Біляївської райради, а будівництво заводу по утилізації сміття – Овідіопольської.
Справа в тому, що Одеса не існує у якомусь безповітряному просторі. Її економічні, соціальні, екологічні, культурні проблеми тісно переплетені із аналогічними проблемами області. Отже і вирішувати їх треба разом. Це я говорю не лише як голова облдержадміністрації, але й як депутат обласної ради від територіальної громади міста Одеси.
Реалізація стратегічної мети створення нової якості життя безпосередньо пов’язана із ще одним завданням, яке стоїть перед місцевою владою - формуванням сприятливого інвестиційного клімату в регіоні. Як відомо, 2004 рік оголошений в Одеській області роком залучення інвестицій. Незважаючи на формальні відмінності між цими завданнями, вони взаємопов’язані, завдяки тому що при їх реалізації доведеться вирішувати однакові тактичні завдання.
Перше. Удосконалення механізму управління містом. Це стосується не тільки адміністративної реформи в самій Одесі, але й покращення співробітництва між облдержадміністрацією, обласною радою та Одеською міськрадою.
Друге. Важливою складовою створення нових соціальних стандартів має стати житлово-комунальна реформа. Система управління житлово-комунальним господарством практично залишилася такою, якою вона була при адміністративно-плановій системі. Вона не відповідає потребам часу. Внаслідок цього зменшується якість житлових послуг, зростає заборгованість за спожиті тепло, газ та електроенергію. Падає не тільки рівень життя людей, але й інвестиційна привабливість міста.
Третє. Вирішення численних соціальних проблем, підвищення доходів громадян. Для нас це не тільки реалізація конституційного права громадян на достойний спосіб життя, але й важливий поштовх для розвитку внутрішнього ринку. Сьогодні ми маємо щорічне зростання обсягів роздрібного товарообігу. Однак очевидно і те, що подальший розвиток економіки стримується низькою купівельною спроможністю громадян.
Четверте. Одним з важливих напрямів вирішення соціальних та економічних проблем міста має стати розвиток малого та середнього бізнесу. Для нас це не тільки резерв збільшення надходжень до бюджетів всіх рівнів, але й створення додаткових робочих місць. Саме в цій сфері формується той прошарок суспільства, що забезпечує себе і здатний забезпечити державу.
П’яте. Сьогодні потребують серйозної уваги питання упорядкування та організації торгівлі в місті. За останній час було зроблено чимало для покращення ситуації в цій сфері, але проблеми залишилися і їх треба вирішувати.
Шосте. Створення нової якості життя неможливе без вирішення численних соціально-екологічних проблем міста. Одеса відноситься до одного з найзабрудненіших міст України.
Сьоме, Серед пріоритетних напрямів інвестиційної діяльності є розвиток туристичної галузі. Одеса славиться своїми пам’ятками архітектури, але їх стан останнім часом викликає все більше занепокоєння.
Восьме. Із розвитком туристичної галузі безпосередньо пов’язане і таке важливе питання, як використання земель природоохоронного і курортно-оздоровчого призначення. Минулого року перевірка Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України виявила чимало порушень у цій сфері, результатом чого став Указ Глави держави “Про відповідальність керівників органів виконавчої влади та прокуратури в забезпеченні законності і правопорядку, додержання прав і свобод громадян на території Одеської області” від 28 серпня 2003 року.
Дев’яте. Необхідно і в подальшому приділяти значну увагу дотриманню прав і свобод громадян, забезпеченні правопорядку.
І, нарешті, десяте – ствердження здорового способу життя у суспільстві. Це передбачає турботу про молодь, про неповнолітніх та захист їх прав.
Ні в кого не викличе заперечення той факт, що створення нової якості життя людей неможливе без масштабної комунальної реформи. Житлово-комунальна сфера Одеси має специфічні риси, серед яких зношеність житлового фонду та комунікацій, що ускладнює її проведення. До цього варто додати, що Одеса є єдиним містом-мільйонником, яке не має надійного енергозабезпечення. Власні потужності виробляють лише біля 4 відсотків енергії від потреб.
Саме враховуючи ці обставини, Одеська облдержадміністрація визначила комунальну реформу в якості одного з пріоритетів програми „Регіональна ініціатива”. Разом з Держжитлокомунгоспом України та Одеським міськвиконкомом ми працюємо над реалізацією Плану спільних дій щодо реформування житлово-комунального комплексу Одеської області, яка визначена базовою у відпрацюванні нових моделей господарювання.
Бути першопрохідниками завжди важко, особливо, коли на дорозі чекає чимало перешкод, а на плечах - тягар старих проблем. Далеко не всі реформи викликають захоплення у людей. А що вже казати про комунальну сферу, яка безпосередньо стосується кожного. Те, що керівництво Одеси пішло на такий сміливий крок, як реформа ЖКГ, заслуговує на повагу.
Можна відзначити і певні зрушення. Так вже дають позитивні результати нові підходи до формування тарифів на водопостачання та водовідведення з включенням в тариф інвестиційної складової. Розпочато роботу з демонополізації та створення передумов для конкуренції на ринку послуг з обслуговування житла, залучення приватного капіталу. Не менш важливим є і робота з утворення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Житлово-комунальне господарство – занадто складний організм. В ньому можливе розмежування повноважень між різними рівнями влади, але тільки не розмежування сфери відповідальності. Прикладом може бути підприємство „Одесводоканал”, яке забезпечує водопостачання не тільки Одеси, а й сусідніх міст та районів. Тому головне завдання ми бачимо у скоординованих діях обласних та міських структур. І у нас вже є приклади.
Можна згадати і ремонт вулиці Розумовської, реконструкцію окружної дороги в районі Хаджибейського лиману, будівництво другої нитки дюкерного переходу магістрального газопроводу через Хаджибейський лиман та інше.
Існує спільна зацікавленість у тому, щоб житлово-комунальна реформа в Одесі дала позитивний результат. Тому сьогодні необхідно звернути увагу на існуючі недоліки та прорахунки при проведенні реформи, подивитися, як працюють новостворені структури.
Існує позитивний момент підвищення рівня розрахунків з населенням за послуги. Але, на жаль, крім цього, новостворені структури нічим не відзначилися. Про це свідчить хоча б той факт, що практично кожне десяте звернення до обласного управління у справах захисту прав споживачів, стосується якості утримання будинків.
Так, незважаючи на деяке скорочення чисельності апарату управління ДЄЗів і зниження у зв’язку з цим витратної частини кошторису підприємств, протягом 2003 року мала місце заборгованість з виплати заробітної плати їх працівникам. Станом на 1 січня поточного року становила близько 530 тисяч гривень і складає 61 % від загальної заборгованості по галузі!
По суті, новостворені структури фактично фінансували самі себе, а низові підрозділи залишились без грошей і стали неспроможними відгукуватись на потреби людей.
При таких же тарифах, як в Одесі, у містах Іллічівську, Южному утримання житлових будинків здійснюється значно краще. Все це свідчить про неефективну діючу структуру з утримання житлового фонду міста. Підвищення тарифів на утримання житла повинно супроводжуватись подальшим пошуком ефективної структури, підвищенням відповідальності працівників за свою роботу, в противному випадку підвищення тарифів не дасть очікуваних результатів.
Необхідно активізувати роботу по визначенню виконавця послуг, по укладанню договорів з населенням на обслуговування житла та надання комунальних послуг, знайти ефективного власника житлових будинків, а найголовніше – люди повинні відчути результати реформ.
Взагалі, тарифна політика потребує особливої уваги. Такий вимушений крок, як запровадження нових тарифів на водопостачання, викликав неоднозначну реакцію серед жителів міста, сприяло зростанню соціального невдоволення. Певним чином це була очікувана реакція.
Існуючі підприємства-монополісти зацікавлені у високих тарифах, оскільки високі тарифи, при існуючій недосконалості систем обліку, значних втратах гарантують їм і високий рівень рентабельності. Все це, до речі, гальмує і технологічне оновлення підприємств. В цих умовах підвищення тарифів – це намагання вирішити проблему за рахунок споживачів.
Що може протиставити цьому місцева влада. По-перше, активне запровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій, особливо в установах, що утримуються за рахунок місцевого бюджету.
По-друге, розвиток систем обліку, особливо засобів обліку води. Причому пріоритет має надаватися квартирному обліку, оскільки побудинковий облік зобов’язує споживача сплачувати за послуги, які він не отримує. За умов існування лічильників у кожній квартирі та своєчасних розрахунків населення за спожиті послуги, у підприємств-монополістів не буде іншого виходу, крім технологічного оновлення виробництва.
Останнім часом громадськість Одеси серйозно стурбована очікуваним запровадженням диференційованих тарифів. Обговорення цієї проблеми вже вийшло за межі міста. Як відомо, на днях Президент України підписав Розпорядження "Про спеціальну комісію з перевірки стану житлово-комунального господарства та обґрунтованості підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги в місті Одесі". Цей документ видано з метою забезпечення законних прав громадян на отримання якісних і в повному обсязі житлово-комунальних послуг та недопущення зниження рівня життя населення внаслідок підвищення цін і тарифів на них в Одесі. Гадаю, що висновки комісії, очолюваної головою Держжитлокомунгоспу Григорієм Михайловичем Семчуком, стануть основою для прийняття виваженого рішення, яке не загострить соціальну ситуацію в місті.
Користуючись нагодою, хотів би нагадати думку Президента України, висловлену під час 9-х Всеукраїнських муніципальних слухань: „Комунальна реформа полягає не у простому збільшенні асигнувань, не в підвищенні комунальних платежів, а у запровадженні ринкових відносин в житлово-комунальній сфері. Тільки це дасть можливість залучити інвестиції та кредити для вирішення проблем модернізації житла та інженерних мереж. Існує лише одне практично невичерпне джерело грошей - це приватні кошти. Але їм не накажеш прямувати туди, куди потрібно нам. Їх можна лише залучати, створюючи сприятливі умови.”
На мою думку, житлово-комунальне господарство повинно стати однією з пріоритетних сфер політики як обласної, так і міської влади по залученню інвестицій, як зовнішніх, так і внутрішніх.
Хотів би звернути увагу ще на один аспект справи. В громадській свідомості чітко закріпилась думка про непродуманість і непідготовленість розпочатих реформ у житловій сфері. Тут, на мою думку, дався взнаки недостатній рівень інформаційно-роз’яснювальної роботи. Засоби масової інформації приділяють цій темі належну увагу. Є чимало критичних матеріалів. Проблема, на мій погляд полягає в тому, що самі працівники житлово-комунальних підприємств не стали провідниками реформ, так само як не зайняли в ній належного місця районні адміністрації, органи самоорганізації населення, мешканці будинків.
Люди вже давно не бачили в своїх квартирах сантехніків, пічників та інших спеціалістів, які повинні забезпечити належне технічне обслуговування житлових будинків згідно з діючими правилами та нормами. Тому у них складається враження, що реформи здійснюються лише на рівні міськвиконкому. Вихід я бачу у забезпеченні максимальної прозорості при проведенні реформи.
Я недарма так докладно зупинився на житлово-комунальних проблемах, оскільки їх вирішення є ключем для вирішення багатьох інших проблем міста, зокрема, соціальних. В цілому треба відзначити, що Одеська міськрада має значний позитивний досвід соціальної підтримки малозабезпечених верств населення. Тут можна відзначити і надання адресних дотацій з оплати послуг водопостачання та водовідведення малозабезпеченим сім’ям, адресної грошової допомоги на оплату житлово-комунальних послуг та палива дітям-інвалідам у віці до 16 років, програму “Дешевий хліб” та інше.
Однак, це не означає, що всі резерви вичерпані. Житлові субсидії могли б стати суттєвою підмогою у зменшенні соціальної напруги в місті під час проведення комунальної реформи. Однак, динаміка надання житлових субсидій в Одесі свідчить про протилежне. Так, якщо у 2001 році ними було охоплено 9,8% населення, у 2002 році – 7,7%, то у 2003 році – всього лише 6,5%. Для порівняння, відповідний показник по Львову складає близько 20 відсотків, по Харкову – близько 16.
Експерти пов’язують подібну тенденцію із наслідками проведеної адміністративно-територіальної реформи міста, яка призвела до скорочення чисельності штатних працівників, розміщення районних управлінь праці та соціального захисту населення за різними адресами, в приміщеннях, які не відповідають сучасним вимогам і не забезпечують технологію прийому громадян.
На сьогоднішній день в місті потребують встановлення телефонів ще 1627 громадян пільгових категорій, з яких 95 - інваліди та 883 - учасники Великої Вітчизняної війни, які тривалий час чекають у черзі. В цьому році ми будемо відзначати 60-ту річницю визволення Одеси, а через рік – 60-річчя Перемоги. То невже важко віддати належне людям, які свого часу стали на захист Вітчизни. Цілком можливо, щоб до цієї проблеми долучилися не тільки ВАТ “Укртелеком”, але й інші великі оператори зв’язку.
Питання соціального захисту стосуються не лише малозабезпечених, але й тих, хто працює. Перш за все це стосується забезпечення на підприємствах міста виплати заробітної плати. За станом на початок року вона склала 18,8 мільйона гривень. Це більше половини всієї заборгованості по області.
Ситуація в ДЄЗах вже згадувалася. Але, крім них, є такі підприємства, як „Нептун”, „Краян”, „Гамбринус”, „Одеський ливарний завод”, які мають заборгованість вже не один рік. Адже ці підприємства знаходяться на території міста, розташовані на певній земельній ділянці, підключені до комунікацій. Тому потрібно реально ознайомитися із станом справ в них. Моє стійке переконання – якщо підприємство працює і протягом років не сплачує заробітну плату – воно працює на „тінь.” А з „тіньовим бізнесом” треба боротися.
Серйозним підгрунтям для розвитку ринкової економіки є для нас розвиток малого та середнього бізнесу. Слід зазначити, що в області за останні роки були здійсненні заходи по забезпеченню якісних позитивних змін у цьому напрямку. Перш за все, вони стосувались діючих нормативних актів, якими встановлені умови та правила підприємницької діяльності, запровадження засад державної регуляторної політики, до певної міри впорядкування системи перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємництва, реалізації заходів національної, обласної, місцевих програм сприяння розвитку малого підприємництва та інше.
Завдяки таким заходам мале і середнє підприємництво продовжувало розвиватись і підвищувати свій внесок у соціально-економічний розвиток регіону. Про це свідчать темпи приросту суб’єктів малого підприємництва і якісні зміни в їхній безпосередній діяльності. Щорічний приріст кількості малих підприємств в області складає близько 5 %. Насамперед посилились позитивні тенденції в структурі малого та середнього підприємництва. Так, останнім часом частка малих підприємств, що працюють у сфері торгівлі, зменшується, але при цьому відбувається зростання їх долі в промисловому та сільськогосподарському виробництві, будівельній сфері, транспорті. Тобто акцент зміщується в бік матеріального виробництва.
Однак досягнуті темпи розвитку не можуть задовольнити потреб ринкової трансформації економіки. Особливо це стосується Одеси, якій притаманні традиції підприємництва, де зосереджена більшість фінансових та трудових ресурсів, є достатня ринкова інфраструктура. Зрозуміло, що якісні показники діяльності малого та середнього бізнесу міста повинні бути значно більшими ніж в інших регіонах області. Скажімо, кількість юридичних осіб в розрахунку на 10 тисяч населення в м. Одесі майже дорівнює аналогічному показнику в Овідіопольському районі, а кількість фізичних осіб – підприємців на 28 відсотків менше аналогічного показника в м. Білгород-Дністровському, регіонах з значно меншими можливостями. Останнім часом в місті уповільнились темпи зростання кількості малих підприємств та кількості їхніх працівників. Здебільшого приріст працівників у сфері малого підприємництва відбувається за рахунок зростання чисельності підприємців – фізичних осіб.
Все ще залишається складним фінансове становище суб’єктів малого підприємництва. Це свідчить про те, що в місті не до кінця розв’язані ті ключові проблеми, які діють як стримуючі чинники у цій сфері.
Сьогодні підприємці в своїх зверненнях стверджують, що чи не найважливішою проблемою для них є стосунки з представниками місцевої влади. Процес відкриття та діяльності бізнесу гальмується процедурами отримання великої кількості дозволів і погоджень, причому він залишається досить обтяжливим та потребує значних затрат часу. Окремі з них тривають до року і навіть більше, а при їх отриманні підприємцям пропонують “добровільно” зробити внески в різноманітні фонди, на рахунки соціально–економічного розвитку, оплатити придбання матеріалів, меблів, канцтоварів тощо. Під час анкетування підприємці зазначили, що розмір таких внесків коливається від декількох сотень до 10 тисяч гривень. Можливо, саме ця обставина і є основною причиною блокування у місті впровадження державної реєстрації суб’єктів підприємництва та надання їм дозволів за принципом “єдиного вікна” або “єдиного офісу”.
В той же час хочу зазначити, що здійснення державної реєстрації у Біляївському районі за принципом “єдиного вікна” переконливо свідчить про його ефективність. Сьогодні ведеться активна робота по запровадженню цього принципу в містах Ізмаїлі, Білгороді – Дністровському, Іллічівську та інших регіонах області. Думаю, що і в місті Одесі замість посилання на різні причини розпочнеться аналогічна робота, яку доцільно провести в рамках заходів по підготовці до запровадження вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.
Як показує досвід, процес відкриття бізнесу гальмується процедурами отримання великої кількості дозволів і погоджень. Важлива роль у цій сфері належить місцевим органам самоврядування, адже вони встановлюють розміри та порядок сплати місцевих податків і зборів, приймають рішення про виділення землі, надання дозволу на будівництво та розміщення об’єктів підприємницької діяльності, надають в оренду виробничі приміщення та багато чого іншого.
Підприємцям не зрозуміло, наприклад, чому на відміну від інших регіонів області в Одесі вони повинні щорічно проходити процедуру дозволу на розміщення стаціонарних об’єктів торгівлі? Чому вони не мають змоги отримати не тільки заздалегідь, але й вичерпну інформацію про правила їх діяльності, встановлені міською радою та їх виконавчими органами? Чому при прийнятті рішень міська рада не завжди враховує інтереси малого бізнесу, особливо в центрі міста так званому “Золотому кільці”? Чому при розробці проектів рішень з питань підприємництва до їх обговорення залучаються одні й ті ж особи, а не представники різних груп підприємців? На жаль, таких чомусь багато.
Може саме таким занадто забюрократизованим підходом зумовлений красномовний факт, наведений недавно Главою держави, - якщо у 1997 році малі підприємства декларували 1,7 мільярда гривень прибутку, то у 2002 році - 1,3 мільярда збитків. Зайвий бюрократизм заганяє малий бізнес у тінь.
Сьогодні підприємці вважають, що фактично проігноровані їх пропозиції, зокрема при прийнятті міською радою рішень “Про затвердження Положення про порядок страхування об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси” та “Про єдиний порядок установки та експлуатації об’єктів дрібно–роздрібної торговельної мережі в місті Одесі”. Саме тому вони пропонують повернутись до цих рішень та переглянути їх з максимальним врахуванням інтересів усіх сторін.
Зрозуміло, що крім зазначених, у підприємців є ще досить багато проблем в оподаткуванні, зокрема, у зв’язку з набранням чинності у цьому році ряду Законів. До певної міри потребує впорядкування система перевірок фінансово–господарської діяльності, процесу залучення державних фінансових ресурсів у сферу малого бізнесу та механізм фінансово–кредитної підтримки, особливо мікрокредитування.
Вирішення цих та інших проблем буде багато в чому залежати від того на скільки будуть виконуватись вимоги Закону України “Про засади державної регуляторної політики”. Період первісного накопичення капіталу залишився позаду. Нам треба вчитися цивілізованим відносинам між владою та бізнесом, створювати правила гри, які будуть задовольняти всіх. Не в останню чергу це стосується такої важливої галузі, як торгівля.
З одного боку за останній час суттєво розвинулася мережа великих підприємств торгівлі, супер- та гіпермаркетів з високим рівнем технічного та технологічного оснащення і забезпеченням надійних санітарно-гігієнічних умов. З іншого – досі зберігаються підприємства дрібно-роздрібної торгівлі, різноманітні павільйони, кіоски, так звані батискафи. Питання навіть не в тому, що вони псують архітектурне обличчя міста. Саме через такі дрібні “точки” відбувається продаж фальсифікату, нелегальної продукції, а в частині з них – торгують алкоголем на розлив.
Я не кажу про матеріальну шкоду, яка завдається таким неконтрольованим обігом товарів. Але кількість людей, які загинули в Україні від вживання неякісного алкоголю за минулий рік трохи менша, ніж кількість загиблих за всі роки війни в Афганістані. Не треба
(Продовження на 3-й стор.)
