(Продовження. Початок на 1-й стор.)
забувати і того, що так звані розливайки створюють потенційну небезпеку для громадського порядку в місті.
Ми маємо також парадоксальну ситуацію, коли за офіційною статистикою, підприємства торгівлі є збитковими. Скажіть, будь ласка, чи хто бачив коли-небудь торговця, який би працював собі на збиток? Чи, може, підприємці займаються торгівлею виключно зі спортивного інтересу? Забагато ж в нас спортсменів.
На мій погляд, потрібно провести детальний аналіз кожного торгового підприємства, що на теперішній час є низькорентабельними і працює збитково і з’ясувати причини цієї збитковості.
Нарешті, потребує серйозної уваги наведення порядку на ринках міста. Потрібно створити умови для того, щоб на них могли торгувати безпосередньо сільгоспвиробники, а не посередники.
Ніхто не стане заперечувати, що за сьогодні екологія відіграє не менш важливу роль у житті людини, ніж матеріальні умови його буття. Одеса – це вузол невирішених екологічних проблем. Деякі з них, зокрема, закриття промивочно-пропарочної станції в районі Лузанівка та будівництво КНС-10а, вдалося вирішити. Однак, в цілому ситуація залишається складною, причому її загострює нераціональне господарювання у прибережній зоні. Активне будівництво, яке розгорнулося останнім часом, збільшує техногенне навантаження, створює загрозу зсувів.
Відбувається забруднення в результаті скидів зливових стоків вод міста без очищення, господарсько-побутових стоків в результаті аварійних ситуацій на каналізаційних очисних спорудах та мережах, більша частина яких знаходиться у незадовільному технічному стані. В той же час не розроблюються перспективні рішення та заходи щодо покращання санітарного стану на території міста в цілому у тому числі пляжів. Вирішення цих питань та розробка заходів щодо створення сприятливих умов призведе до залучення у місто відпочиваючих та туристів тощо, а потенціал у міста для цього є.
Велика проблема існує в Одесі з збереженням та розвитком зелених насаджень. Це питання не раз піднімала громадськість міста, засоби масової інформації. Всюди ведеться будівництво об’єктів на ділянках з великим знесенням зелених насаджень, однак, їх відновлення, покращання стану існуючих скверів, парків, місць загального користування, а також створення нових зелених територій здійснюється вкрай повільно. Яскравим прикладом з’являється парк “Юність”, який розташовано у районі 8 ст. Великого Фонтану. Необхідна програма – зелене місто.
З свого боку, Одеська обласна державна адміністрація буде підтримувати покращання екологічного стану у місті через обласний природоохоронний фонд.
І ще одне питання - щодо стану якості атмосферного повітря у місті. За даними гідрометеослужби, Одесу віднесено до найбільш забруднених міст України. У минулому році у повітря міста потрапило 56,5 тис. т забруднюючих речовин, з яких 84% - від автотранспорту. Таке становище формується, серед іншого, наявністю у місті великої кількості автозаправочних станцій, а також відсутністю оптимальних транспортних розв’язок.
До речі, формування транспортної мережі може бути прикладом успішної взаємодії обласної та міської влади. Мова йде, зокрема, про реконструкцію вулиці Фонтанська дорога, яка сьогодні не витримує навантаження.
Працюючи з поновленим депутатським корпусом, не можна не відмітити й певне підвищення конструктивності, зацікавленості у розвитку співпраці з державними органами для вирішення проблем одеситів.
Найбільш яскравим прикладом такого співробітництва є впровадження на території міста діяльності державного органу по земельних ресурсах. Проблема безпідставного здійснення виконавчими органами місцевого самоврядування державних функцій, а потім й існування двох органів по земельних ресурсах з нерозподіленою компетенцією створила досить серйозну соціальну напругу, але я вдячний депутатському корпусу, переважна більшість якого займає не позицію протистояння, а співробітництва. В результаті, ми змогли зробити певні кроки у напрямку вирішення цієї проблеми. До її повного вирішення ще далеко, але позитивні зрушення є.
Насправді прикро, коли чиїсь безпідставні амбіції перешкоджають громадянам та підприємствам в реалізації їх права на землю, як це було, наприклад, з державними актами на право власності на земельні ділянки, які без будь-яких законних підстав місяцями не видавалися громадянам. Нібито проблему вирішили, але й сьогодні ці злощасні державні акти комусь не дають спокою. На цих виготовлених на фабриці Держзнаку захищених державних документах, почали з’являтися наклейки (звичайно, примусово та небезкоштовно) міськвиконкому, який, до речі ні якого відношення до їх підписання, видачі та реєстрації не має. Як вже шуткують одесити, державні акти на право власності на земельну ділянку нагадують першоквітневі „одеські гроші”, але платити за цей „гумор” доводиться пересічному громадянинові.
Добре, що в цілому, проблема виготовлення, видачі та реєстрації правовстановлюючих документів на землю в Одесі почала вирішуватись. Я це пов’язую, насамперед, зі створенням у минулому році Одеського міського центру державного земельного кадастру – сучасного потужного оператора земельно-кадастрових послуг, інформаційна система якого, є, до речі однією з кращих в Україні.
Але, поряд із позитивом, існує ще багато невирішених застарілих проблем, та з’явились деякі нові небезпечні тенденції.
Всім відомо, що Одеса посідає одне з провідних місць в державі по обсягу продажу земельних ділянок для здійснення підприємницької діяльності (загальний обсяг продаж перевищує 35 млн грн.). Але за якими цінами продається Одеська земля? Середня ціна, за яку продавався 1 кв.м в Одесі дорівнює 23,16 грн. Кращим прикладом, що ілюструє „справедливість” такої ціни є те, що приблизно за таку ціну земельні ділянки продавалися в одному з бідніших - Березівському районі Одеської області. До речі, в м. Білгороді-Дністровському земельні ділянки продавалися у півтора, а в м. Ізмаїлі більш, ніж у два рази дорожче. Можна припустити, що одеські депутати та чиновники до цих міст та районів не їздять. Але зіставити ціни продажу земельних ділянок на первинному та вторинному ринку може й будь-який громадянин, якщо візьме в руки газети безкоштовних об’яв та зустріне у них всім знайомі адреси з ціною 1 кв.м в декілька десятків разів вищою.
За 2 минулі роки ціна продажу земельних ділянок зросла удвічі, але й посьогодні вона в півтора рази нижча за Ізмаїльською і все також не відповідає ситуації на вторинному ринку.
Питанням поповнення міського бюджету від плати за землю останнім часом приділяється пильна увага, але джерела його поповнення, що лежать на поверхні, чомусь не використовуються. Серед малих архітектурних форм, право оренди землі оформило лише близько 1 відсотка їх володарів, причому зростання, останнім часом, кількості малих архітектурних форм чомусь не відобразилось на темпах оформлення прав на землю. Не треба пояснювати, що це – прямі бюджетні втрати, причому, не лише бюджету міста Одеси.
Ще одне джерело збільшення надходжень від плати за землю – це встановлення в натурі нових меж міста. З сусідами треба вміти домовлятись. Бездіяльність та очікування тут не допоможуть – від них втрачає саме міський бюджет.
Соціальний фактор земельної політики у місті продовжує ігноруватися. Маючи надзвичайно високу щільність забудови, гострий дефіцит міських земель і житла, місто веде наступ на останні островки рекреаційних земель, надає вільні земельні ділянки під садибну забудову окремим громадянам, які належать до далеко не самих знедолених верств населення, у той час коли сотні соціально незахищених громадян залишаються без житла та землі. Навіть облік таких громадян виконавчими органами міської ради не ведеться.
Землі міста по категоріях не розподілені, що вже протягом двох років з моменту набрання чинності новим Земельним кодексом України сприяє розбазарюванню рекреаційно-оздоровчого потенціалу міста, наступу на землі територій і об’єктів природно-заповідного фонду.
Сьогодні Одеса має значний рекреаційний та оздоровчий потенціал. На його території розташовано 14 відсотків від наявних в області об’єктів туристичного та санаторно-курортного призначення. Але кількість місць в них дозволяє розмістити 25 тисяч туристів і відпочиваючих (це чверть від наявних в області).
Як відомо, Міжвідомчою урядовою комісією у травні-червні минулого року було проведено комплексну перевірку стану збереження мережі санаторно-курортних закладів та ефективності використання земель рекреаційного та оздоровчого призначення.
Висновки комісії були однозначні: “На території міста склалася критична ситуація з додержанням земельного, природоохоронного та екологічного законодавства. У ході вивчення виявлено численні факти незаконного виділення земельних ділянок на землях санаторно-курортного, природоохоронного, оздоровчого призначення та пам’яток садового мистецтва”.
В цілому, за останні 10 років правлінням ЗАТ “Укрпрофздоровниця” було втрачено більше 72 га земель та 8 санаторно-курортних закладів.
Вже після результатів діяльності комісії був виданий відомий Указ Президента, була постанова Кабінету Міністрів від 10 грудня 2003 року № 1900, але ситуація практично не змінилася – роботи зі встановлення водоохоронної зони, прибережної захисної смуги, інших охоронних зон, меж об’єктів природно-заповідного фонду та курортних територій фактично не виконуються, інвентаризації земель міста не проводиться. Ні технічних завдань, ні конкретних грошей землевпорядні організації на цю справу ще не одержали.
Розроблені заходи щодо виконання Указу Президента, є розпорядження обласної державної адміністрації, є рішення Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю Одеської облдержадміністрації. І ми сподіваємося що, графік, передбачений цими документами, буде дотриманий.
Кабінетом Міністрів поставлені завдання щодо вчасної розробки Генерального плану міста. Незчисленні корегування існуючого генплану вже внесли чимало хаотичності в забудову міста. Про це вже багато говорилось, але хочу зупинитися на іншому.
Сьогодні, напередодні прийняття нового генерального плану, у місті активно розробляються та затверджуються детальні плани окремих територій, що мають, в основному, рекреаційне призначення. Зрозуміло, що саме ці документи ляжуть в основу нового генплану, але всі вони розроблені в умовах відсутності затверджених та визначених в натурі водоохоронної зони, прибережної захисної смуги, інших охоронних зон тощо, і, навіть, не передбачають їх проектних меж. Можливо саме низка цих питань і є причиною того, що досі не знайшлося кандидатури на посаду головного архітектора міста, незважаючи на оголошений всеукраїнський конкурс?
Незрозуміло, як міське керівництво бачить новий генплан без проведення зазначених заходів. Охоронні зони будуть встановлені, але, у цьому випадку, навіщо платити двічі розробникам документації, яку треба буде переробляти та черговий раз нервувати існуючих землекористувачів?
Дещо про місцеву нормотворчість. Так, за останні роки склалася традиція, що кожне скликання ради приймає декілька нових редакцій Правил забудови міста. Вдосконалення локальних правових актів – це, звичайно справа добра, але така постійна зміна „правил гри” є ознакою нестабільності й інвестиціям не сприяє. І хоча нова редакція Правил забудови у своїй назві втратила слово „тимчасові”, вони, як і попередні редакції правил, продовжують не відповідати вимогам ст. 22 Закону України „Про планування і забудову територій”.
Розвиток Одеси як туристичного центру також залежить від збереження її історико-архітектурної спадщини. Сьогодні обласною державною адміністрацією на виконання Указу Президента "Про збереження історичної забудови центральної частини міста Одеса" готуються документи для номінації архітектурного ансамблю історичного центру Одеси до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Однак і в цій сфері не без проблем. Вони викликані, зокрема, відсутністю чітко розподілених повноважень між управлінням охорони нерухомих об'єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації та управлінням з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради. Законодавчо ці повноваження не розмежовані. Ми розуміємо, що потрібно враховувати як інтереси територіальної громади міста, так і держави, яка, згідно із Законом України "Про охорону культурної спадщини", виступає гарантом збереження об'єктів культурної спадщини на всій території України. І я не бачу сенсу повертатися до з’ясування стосунків у суді, як це було в часи відомого “одеського протистояння”.
Перш за все, це стосується погіршення технічного стану пам'яток архітектури через недостатньо ефективну роботу міських комунальних служб, зокрема, з проведення своєчасного обстеження та ремонту інженерних комунікацій в будівлях-пам'ятках та на прилеглих до них територіях. Як приклад можна навести зсув фундаменту будівлі Музею західного та східного мистецтва внаслідок його підтоплення через аварійний стан водонесучих зовнішніх мереж. Належний рівень реставрації будівлі музею, яку наприкінці 2003 року розпочала обласна державна адміністрація, неможливо забезпечити без термінового та якісного ремонту зазначених комунікацій.
Другий комплекс проблемних питань пов'язаний з чисельними фактами проведення реконструкції будинків, здійснення нового будівництва та розміщення малих архітектурних форм і великогабаритної зовнішньої реклами без урахування особливостей історико-архітектурного середовища історичної частини міста та вимог чинного законодавства України щодо його збереження, охорони і використання. Тільки у 2003 році управлінням охорони нерухомих об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації було надано 94 приписи щодо припинення несанкціонованих ремонтних, будівельних та земляних робіт на території м. Одеси. Управління також неодноразово зверталось до Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами Одеського міськвиконкому з приводу неприпустимості розміщення у центральній частині м. Одеси великогабаритної реклами, яка спотворює автентичний вигляд історичного центру нашого міста, занесеного до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878.
До речі, я дав доручення прокуратурі разом із дерслужбою по боротьбі з економічною злочинністю уважно придивитися до цього специфічного бізнесу.
Слід зазначити, що депутатами Одеськї міської ради були зроблені певні кроки в напрямку вирішення цієї проблеми. Зокрема, було розроблено проект рішення міської ради "Про затвердження Правил охорони культурної спадщини у м. Одесі". Однак у ньому ігнорувалися вимоги законодавства щодо їх розроблення та перевищували повноваження органів місцевого самоврядування, делеговані їм відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Таким же чином нещодавно підготовлений проект рішення міської ради "Про умови надання дозволу на будівництво та відведення земельної ділянки в історичній частині міста Одеси" не тільки не визначає, якими організаціями та за рахунок яких коштів повинні здійснюватись комплексні будівельні експертизи для з'ясування можливого впливу нового будівництва на технічний стан розташованих поруч пам'яток архітектури. Проект також ігнорує вимоги Закону України "Про охорону культурної спадщини" та інших нормативних документів щодо збереження традиційного характеру середовища навколо пам'яток та можливості нового будівництва в їх охоронних зонах тільки у виняткових випадках і за проектами, погодженими у визначеному законодавством порядку.
У зв'язку, з цим слід зазначити, що за замовленням обласної державної адміністрації Державним науково-дослідним інститутом історії та теорії містобудування і архітектури здійснюється підготовка науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання історичних ареалів та коригування історико-архітектурного опорного плану міста Одеса. Це основні регламентуючі документи, які повинні стати невід'ємною частиною генерального плану Одеси при його остаточному затвердженні.
Після завершення зазначеної роботи було б доцільно спільними зусиллями обласної державної адміністрації та Одеської міської ради розробити Правила охорони та використання історичних ареалів міста Одеси, затвердити їх у встановленому порядку та врахувати під час розроблення місцевих правил забудови.
Втретє, спільного впорядкування потребує здійснення заходів, спрямованих на виконання Комплексної програми збереження історичної забудови центральної частини м. Одеси, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року № 996. Цю програму було спільно розроблено Одеською міською радою і обласною державною адміністрацією, і також спільно треба вирішувати, на які об'єкти спрямовувати одержані з державного бюджету кошти з урахуванням державних пріоритетів, визначених у Програмі.
Шановні панове! Питання, які я поставив у своєму виступі, є ключовими у наповненні бюджету для вирішення стратегічних соціальних питань. Вони зумовлені не тільки досвідом практичної роботи. Більшість з них піднімається громадянами переді мною, як депутатом обласної ради від міста Одеси під час особистих прийомів.
Я не стану сьогодні повторювати абсолютно всі скарги, з якими звертаються люди. Але висновок можна зробити один – діяльність місцевого самоврядування потребує більшої ефективності та прозорості.
Бо неефективна система влади – благодатне підґрунтя для корупції. Про її суспільну небезпечність говорив Президент України під час недавньої наради з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю. Будь-який факт корупційних діянь у будь-якій сфері має розглядатись не просто як порушення чинного законодавства, а, передусім, як злісне посягання на суспільну стабільність, як брутальне ігнорування основних положень Конституції у частині захисту прав і свобод громадян.
Ми вже обговорювали питання боротьби зі злочинністю та корупцією в світлі Указу Президента № 944 на нараді з керівниками правоохоронних органів, відомств та служб міста. Повторювати його зміст нема сенсу. Минуло півроку з часу видання цього документа, але, як бачимо, далеко не все зроблено.
Зрозуміло, що список проблемних питань можна було б продовжити. Багато чого треба зробити в освіті, охороні здоров’я, захисті прав дітей, підтримки молоді та інших сферах життя міста. Але те, на чому наголошувалося сьогодні, це першочергові завдання, які цілком реальні для виконання при правильному розподілі сил. В реалізації цих завдань ви можете цілком покладатися на мене, як на вашого колегу, який представляє територіальну громаду Одеси в обласній раді.
