Перше враження від будинку Савранського районного споживчого товариства – тут затишно і тепло. Втім, це не для того, щоб замилювати очі дорогим гостям. Завдяки голові РСТ Леонідові КУРОЧЦІ, кооператори уклали договір з Савранським “Лісгоспзагом” і за доступною ціною придбали близько 400 кубометрів дров.
Практично у всіх магазинах є печі-“полугрубки”, та й самі працівники системи змогли купити потрібну кількість палива. Кооператори теж постійно допомагають “Лісгоспзагу”, отже, підтримка взаємна. Саме це слово - “підтримка” - стало лейтмотивом нашої бесіди з Леонідом Павловичем.
- Якщо хтось з наших працівників занедужав, завжди намагаємося хоч якось підтримати, ну і ветеранів не забуваємо...
Немов підтверджуючи сказане, пролунав телефонний дзвінок. Це був Степан Васильович Войтенко, колишній директор місцевого закладу громадського харчування, інвалід Великої Вітчизняної.
- Продовольчі набори 2-3 рази на рік дають, - сказав по телефону пенсіонер. – І ще за те спасибі, що додому товар приносять. Я лежачий, дружині важко ходити, і це нам така допомога! Я їм завжди радий, вино в мене гарне, пригощаю....
Споживкооперація Саврані - не найзаможніша, але й задніх не пасе. Одне слово, “золота середина”. Район сільськогосподарський, населення – двадцять тисяч з “хвостиком”, працездатного віку – лише 6,5 тисячі. З роботою складно, отже, купівельна спроможність населення відповідна. Про проблеми Леонід Павлович говорить неголосно і розважливо, але розпачу в його голосі теж не чути.
- Будемо щось придумувати.
Це не пусті слова. От, наприклад, з'явилася ідея вирощувати сорго (просо) на віники. Культура невибаглива, багато витрат не потребує, складські приміщення є... Потрібно лише ще раз все уважно прорахувати. Та й на сьогоднішній день є свої досягнення. Савранський ринок – тутешня гордість. Торік він зайняв третє місце по Україні серед кооперативних ринків, розташованих у смт. В цьому чимала заслуга директора – Анатолія Овчинникова. Місцеві бабусі, які постійно штурмували сходинки зі своїми візками, не стомлюються йому дякувати за зроблені пандуси. Дрібниці? Не скажіть. Додайте до цього два нових торговельних ряди на 48 лотків, реконструкцію старих павільйонів...Анатолій Оксентійович з усмішкою зізнається, що в нього в селищній раді своя “група підтримки” - депутати, вони ж працівники кооперації. Але хіба це погано? Мене обов'язково просили згадати імена голови Савранської райдержадміністрації Анатолія Коритного, голови райради Миколи Бадюла і Савранського селищного голови Володимира Юська. Завдяки їм цього року ринку щомісяця повертатиметься на розвиток 20% від ринкового збору. Подарунок чималий – за рік ця сума складе близько 50 тисяч гривень. Скрізь би таке розуміння... Втім, кооператори району на одній лише торгівлі не зациклюються. На ринку роблять різноманітні послуги: від нарізування скла до манікюру. Є в районі і своя виробнича база: два ХОПи “Пшеничний колос” і “Савраньхліб”, ковбасний цех. Ковбаси, до речі, продають не лише в районі, але й у сусідній Кіровоградській області. З хлібом цього року сутужно, але виробництво не згортають.
- Раніше ми одержали 95 тонн борошна з Держрезерву, тепер знову потрібно купувати. - розповідав директор “Савраньхліба” Армен Оганян.- Невигідно, звичайно. Але, чекатимемо наступного врожаю.
Я слухала його і думала про 300 пайовиків Савранського районного споживчого товариства. Це теж люди, які незважаючи на труднощі, сподіваються на майбутній врожай. І не просто сподіваються, а роблять все, що від них залежить.
На знімках: у кабінеті голови Савранського РСТ Леоніда Курочки; покупці задоволені асортиментом у фірмовому м'ясному магазині Саврані. Продавець Ольга Пастушок пам'ятає це приміщення ще як порожню “підсобку”; “який настрій – такий і хліб”, тістозамішувач “Савраньхліба” Лариса Ткаченко добре це знає, тому працювати намагається з посмішкою.
