Коли, очоливши Овідіопольську райдержадміністрацію, В.В. Левчук зіткнувся з просьбами ветеранів допомогти викупити скраплений балонний газ, він звернув увагу на те, що більшість “прохачів” якраз із тих сіл, куди природний газ підведено. За його дорученням було ретельно обстежено кожну ветеранську сім’ю. Картина виявилась не такою уже й жахливою. Та це ще більше підсилило настрій Володимира Володимировича покінчити з балонним “обігрівом” немічних громадян.
- Справа, отже, не у відсутності коштів, - зауважив він на нараді сільських та селищних рад голів, скликаній з питання газифікації, - а в наявності бюрократизму, формальному виконанні своїх обов’язків. У нас 17 органів місцевого самоврядування. Якщо по півсотні будинків щороку будемо підключати до газопроводу, за п’ятирічку знімемо проблему з порядку денного. Це не просьба - це завдання!
Втім, голова райдержадміністрації розумів, що підключення до газопроводів можливе не скрізь через відсутність магістралей.
Почав справу і викликав, як і передбачав, вогонь на себе. Зате це надало йому право загострити проблему перед обласним начальством. Мовляв, газифікувати треба район, а не окремі вулиці й оселі.
Програма газифікації Овідіопольського району була схвалена і підтримана. Усією громадою взялися до роботи. Але це, вже, можна сказати, історія. Сьогодні тут із 19050 квартир і подвір’їв газифіковано 15252, тобто 80 відсотків житлового фонду. Першими, ясна річ, голубе паливо отримували фронтовики. У 2003 р. всього районом витрачено 571,9 тис. гривень, що дало змогу прокладати як підвідні магістралі до населених пунктів, так і розвідні мережі (їх протяжність зросла на 13,5 км), та вводити в експлуатацію збудовані раніше.
Цінність досвіду овідіопольців полягає в тому, що тут навчилися не розпорошувати кошти, а об’єднувати їх і підходити до газозабезпечення сімей не вибірково, а масштабно.
Минулоріч шосту частину бюджетних асигнувань район спрямував на газифікацію населених пунктів Доброолександрівської сільської ради, долучивши до них цільові кошти обласного бюджету (100 тис. гривень), сільрадівський внесок і паї громадян. За короткий термін вдалося підвести газоносну нитку до центрального села (4,6 км вартістю 551 тис. гривень) і дати голубе паливо мешканцям шести вулиць. Нині почергово підключаються об’єкти другої черги проекту.
У першому кварталі поточного року отримають голубе паливо жителі села Йосипівка. З районного бюджету на будівництво підвідного трубопроводу виділено 254 тис. гривень. Він уже став до ладу. За участю громадян прокладаються відгалуження до дворів.
Правий був голова райдержадміністрації В.В. Левчук: щоб пішли по воді кола, треба кинути камінець.
Як тільки увінчалися успіхом зусилля перших ентузіастів, до справи гаряче взялися депутати всіх рад. Знайшлись і кошти, і проектанти, і підрядники. Перед Новим роком мешканці “Німецького містечка”, котре є мікрорайоном села Новоградківки, святкові вечері вперше готували на природному газі. Таку зручність люди отримали завдяки спільним діям сільради, БФ “Общество развития”, власних коштів і, звичайно ж, за підтримки райради.
Скооперувавши кошти, взялися за газифікацію сіл депутати Надлиманського, Калаглії, Миколаївки, Доброолександрівки, селищ міського типу Великодолинське та Овідіополь. В основному інтенсивно прив’язуються до існуючих ниток сільські двори.
Овідіопольці скористалися планами білгород-дністровців. Газифікувати древній Акерман, як відомо, пообіцяв сам Президент. Було б великим гріхом не прилучитися до проекту сусідам. Пайова участь овідіопольців – 548 тис. гривень. Вірніше, не самих овідіопольців, а знову ж таки громадян села Роксолани, куди, власне, треба подати газ, Затоцької сільради і райради.
У програмі “Регіональна ініціатива” говориться про подальшу газифікацію населених пунктів області. Стосовно Овідіопольського району, то тут мається на увазі не продовження, а завершення газифікації. І справді-бо, який ще район може похвалитись такими темпами газифікації сіл?
