Двійко років тому мій колега-журналіст поїхав у Карпати. У якомусь крихітному селі він розговорився з місцевими хлопчаками. Коли вони дізналися, що їхній співбесідник з Одеси, то вражено видихнули: «Це там, де будинки падають?». «Ти уявляєш, - говорив знайомий, - це єдине, що вони знають про Одесу!». Втім, навіщо «шукати далеко»? Їду я в трамваї і чую гнівне: «Гроші за квартиру беруть, а нічого не роблять! Балкони валяться, будинки розвалюються!». Розбираю читацькі листи, і знову історії одна краща за іншу. Мешканці будинку № 49 по вулиці Філатова скаржаться на холод у квартирах і наводять слова начальника Малиновського ДЄЗу Віталія Ляшенка: «Що я можу зробити, якщо не тільки у вас, а в десятках інших багатоповерхівок труби у підвалах перетворилися на решета, і гаряча вода заливає підвали, не доходячи до радіаторів ваших квартир?». Ветеран Великої Вітчизняної В. Федосєєва, що живе на вулиці Княжій, пише, що недавно тут обвалилася частина сусіднього старого будинку. А будинок, у якому вона живе, приблизно такого ж віку і стану. Три звертання до міськради результату не дали. І як тепер існувати з почуттям постійної загрози? Список таких прикладів можна було б і продовжити. Але і без них очевидно, що житлово-комунальне господарство Одеси потребує термінової реанімації.
27 лютого 2002 року сесією міськради було затверджено програму реформування житлово-комунального господарства міста, яка, зокрема, передбачала створення 16 комунальних підприємств (ДЄЗів). На жаль, перший етап реформування не можна назвати блискучим. Судячи з недавнього соціологічного опитування 70% одеситів незадоволені якістю житлово-комунальних послуг. Це призвело до стрімкого збільшення скарг безпосередньо у міськраду. З 12397 звертань, що надійшли сюди у 2003 році (своєрідний рекорд за п’ять років!) значну частину становлять саме прохання допомогти у ремонті дахів, теплових і каналізаційних мереж тощо. На початку лютого цього року “батько реформи” Віктор Прокопчук за власним бажанням звільнений з посади заступника міського голови. Його наступником став Валерій Матковський (він же начальник управління ЖКГ Одеської міськради). Не будемо зараз вдаватися в адміністративні тонкощі, хто був крайнім і наскільки. Набагато важливіше інше: що ж далі?
За дорученням Президента України у лютому в Одесі працювала спеціальна комісія з перевірки стану ЖКГ та обгрунтованості підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги. Очолював її роботу голова Держжитлокомунгоспу Григорій Семчук. У певної частини населення його візит породив надію, що тарифам буде наказано “помирати стоячи”. Але прес-конференція Григорія Михайловича ці ілюзії розвіяла. Необхідність реформи ЖКГ була визнана обґрунтованою. Цифри, наведені Семчуком, не те що говорили, а кричали самі за себе. Отже, на 1 січня 2004 року комунальний житловий фонд Одеси нараховував 6337 будинків загальною площею 11683,4 тисячі квадратних метрів. При цьому практично кожний шостий будинок є старим або аварійним, понад половина будинків споруджена наприкінці ХІХ- початку ХХ століть з місцевого черепашнику, 584 будинки зараховано до пам’ятників архітектури і культури, понад третини житла становлять будинки перших масових серій забудови, які мають недостатнє комунальне забезпечення і також терміново потребують реконструкції. Протягом останніх 12 років асигнування з міського бюджету на капремонт житлового фонду становили від 9 до 16 млн гривень, тоді як за експертними оцінками ця сума має становити 100 млн (щоправда запитання “Де їх узяти?” поки що зависає у повітрі). Не менш промовистими були дані з теплових мереж і системи водопостачання та водовідведення. Хоча, за словами Г. Семчука, по останньому пункту в Одеської міськради є позитивний досвід вирішення цих проблем із залученням інвесторів (мається на увазі ТОВ “Інфокс”). Крім того, після введення нових тарифів на воду, “Водоканал” отримав у 2003 р. близько 13 млн грн прибутку, спрямованих на інвестиційні програми (тоді як у 2002-ому збитки становили близько 10 млн). Однак, у цілому, за висновками комісії, підприємства ЖКГ в Одесі є збитковими. Нинішні тарифи для населення не відшкодовують фактичних витрат на утримання житла. Тому виникла необхідність їхнього перегляду і диференціації.
На нинішньому етапі “диференціація” означає для населення лише одне - підвищення тарифу. А ось наскільки - залежить від будинку, у якому ви мешкаєте. Конкретні розрахунки проводилися Державною академією ЖКГ України на замовлення Одеської міськради у межах пілотного проекту, узгодженого з Держжитлокомунгоспом. Наведемо кілька основних положень цієї програми. По-перше, житловий фонд буде розподілятися на 5 класів в залежності від типу будинку. Клас Р - одно-, чотириповерхові будинки, споруджені з черепашнику, класи М і С - так звані хрущовки і сталінки, клас В-1 - дев'яти-, десятиповерхові будинки, клас В-2 - дванадцяти-, шістнадцятиповерхові будинки. Ще одне нововведення – всі послуги ЖКГ підрозділятимуться на дві категорії: експлуатаційна і ремонтна складові. При цьому, для грошей, призначених на ремонт, буде виділено окремий рахунок. Ці кошти не можна буде використовувати з іншою метою (наприклад, виплачувати зарплатню працівникам ДЄЗов, як це неодноразово бувало раніше). Оскільки навіть будинки, що відносяться до однієї серії, можуть відрізнятися кількістю парадних, віком, розміром прибудинкової території та іншими параметрами, то тарифи можуть відрізнятися у межах кількох копійок. Конкретні розрахунки з кожного будинку (із зазначенням експлуатаційної та ремонтної складових) обіцяно у недалекому майбутньому вивісити на кожній парадній для ознайомлення. Але максимальний розмір тарифу виглядає таким чином: для класів Р, М, С, В-1 і В-2 відповідно 37, 42, 43, 54 і 60 копійок за кв. м. Ці розрахунки стосуються саме будинків, що перебувають у комунальній власності, житлові кооперативи встановлюють розмір квартплати самостійно. Треба зазначити, що названі цифри все-таки не покривають нормативний тариф. Він становить 71 копійку для “черепашок” і “висоток” (у перших велика частка лягає на ремонтні витрати, а у других – на саме утримання). У будинках класу В-1 один квадратний метр житла обходиться не у 60 копійок, які буде платити населення, а у 65. Кошти, яких не вистачає, буде дотувати міський бюджет. Причому дотація буде тим вища, чим старіший будинок (у “черепашках” рівень дотації досягатиме 47%). Взагалі, як запевняв на недавньому брифінгу заступник мера Одеси і начальник управління ЖКГ Валерій Матковський, оскільки підвищення стосується не вартості всього утримання житла, а саме частини “квартплата”, воно буде не таким уже значним. За словами Валерія Дмитровича, власник типової квартири у старих межах міста (площею близько 40 кв. м) стане платити на 3 гривні 60 копійок на місяць більше. Нове житло буде обходитися дорожче. Скажімо, господарю стандартної трикімнатної квартири (65 - 80 кв. м) доведеться щомісяця витрачати додатково 10-12 гривень. Суми начебто і несмертельні. Але з іншого боку, кожна гривня, виплачена населенням з власної кишені, здається зайвою і викликає запитання: “А чому, власне?”. Чому ці гроші мають йти саме з нашого сімейного бюджету, а не з міського чи державного? Крім того, є побоювання, що платити ми будемо більше, а якість послуг залишиться на колишньому рівні. Або ще така підозра: тарифи зростатимуть, що називається, “тихою сапою”. Спочатку за воду, потім за квартплату і так потроху... Послухаємо, як розшифровує позицію міської влади щодо всіх цих питань Валерій Матковський.
“Так склалося, що ЖКГ завжди дотувалося за залишковим принципом. Останні кілька років гроші на утримання житла у державний бюджет просто не закладалися. Цього року вперше з цією метою у держбюджет закладено 400 млн. З них на Одесу припадає 2 млн 600 тисяч. З урахуванням міських коштів на поточний ремонт це становитиме близько 13 млн, а за розрахунками фахівців ця сума щороку має становити 90-100 млн. Саме тому, розраховуючи нові тарифи, ми домагалися їхньої прозорості, щоб чітко було видно ремонтну складову.
Ми розуміємо, що сьогодні багато одеситів критикують роботу ЖКГ. Водночас вони навіть не підозрюють про ті величезні кошти, які витрачає міський бюджет на утримання житла. Лише вивезення сміття обходиться у 13 млн на рік, утримання аварійної служби – майже 800 тисяч, а ще дератизація та дезінфекція, дотація на утримання ліфтів...
Завдання реформи полягає в тому, щоб кожний мешканець Одеси чітко усвідомлював, за що він платить і скільки. Іноді мене запитують: “Чим ваші ДЄЗи відрізняються від ЖЕКів?” На сьогодні – практично нічим. Але ми хочемо, щоб уже до кінця року з’явилася відчутна різниця. Сьогодні ДЄЗи є і замовниками, і виконавцями робіт. А ДЄЗ має бути посередником між людьми і житлово-експлуатаційними підприємствами, які надають населенню послуги. Люди мають скаржитися не на ДЄЗ, а у ДЄЗ на конкретного виконавця робіт, якщо він щось зробив неякісно. Сьогодні ми відшліфовуємо процес надання цих послуг населенню, порядок укладання договорів. Наступним кроком після затвердження базових тарифів буде затвердження переліку обов’язкових послуг (вивезення сміття, утримання будинкових мереж тощо), а далі вже населення обиратиме, які з 26 видів установлених послуг воно хоче отримувати. Хтось може заплатити за те, щоб йому двічі на день мили сходи, а хтось захоче це робити сам. Щодо зміни тарифів у майбутньому – так, вони можуть змінюватися. Якщо зростає вартість електроенергії та газу, то це, звичайно, вплине на тарифи. Вони залежатимуть і від того, скільки коштів кожного року міський бюджет зможе виділяти на утримання житла” .
Далі Валерій Дмитрович розповів про те, що Одеса – єдине місто в Україні, де готують фахівців для роботи в системі ЖКГ (якраз цього року академія будівництва та архітектури зробить перший випуск), а також про ту допомогу, що надається новоствореним об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Весь пакет документів, необхідний для їхньої реєстрації, видається безкоштовно, надається і консультаційна підтримка.
Але повернімося до наших тарифів. Серед населення курсує магічна цифра “1 квітня”, мовляв, саме з цього числа вони наберуть чинності. Сам Валерій Матковський відмовився підтвердити або скасувати цю інформацію. Але наголосив, що нові тарифи буде введено “уже у другому кварталі”. Знову і знову він повертався до тези, що населення має усвідомити: за послуги необхідно платити. В принципі, я згодна, що лише фінансова дисципліна може врятувати місто від буквального зруйнування. Але все-таки залишається дуже багато запитань. Припустимо, ті хто не взмозі будуть платити за новими тарифами, можуть оформити субсидію. Але, як би то пом’якше сказати, подібна робота у місті залишає бажати кращого. Тим, хто особисто не стикався, рекомендую пригадати серію публікацій під рубрикою “Окаянні етюди” моєї колеги Альони Войтенко - вражає. Припустимо, ДЄЗи виконуватимуть виключно контролюючу функцію. Але чи не буде це простим перекладанням відповідальності на чиїсь плечі? В принципі, вже зараз ті, у кого є гроші, не сподіваються на комунальників і роблять ремонт за власний рахунок – скидаються на труби, скління тощо. А ось як бути тим, у кого немає потрібних фінансів? Припустимо, населення різко усвідомлює гостроту ситуації і масово кинеться укладати договори. Але, якщо на кінець лютого, у кожному районі було підготовлено у середньому 40-50 фахівців для укладання договорів, то сам процес оформлення може затягтися на невизначений період. Ще одна проблема – зараз у судах достатньо звертань від громадян, які платили за комунальні послуги, і не бажають визнавати борги реформованої системи. Крім того, оскільки Одесі пощастило бути в цьому плані “пілотним проектом”, залишається багато чисто юридичних неточностей (наприклад, поняття “прибудинкова територія” різні фахівці трактують по-різному). Одним словом, роботи ще багато. І багато тут залежить не від теоретичних викладок, а від того конкретного результату, який відчують (або не відчують) одесити.
