Клімат і грунти нашої області цілком підходять для вирощування сотень видів (не кажучи вже про сорти) овочів і фруктів.
В останні роки робиться чимало для відродження овочівництва в нашому регіоні. Зокрема, розроблена програма «Овочі Одещини», створена асоціація з такою ж назвою. І є вже відчутні результати. На нараді щодо обговорення підсумків діяльності асоціації за минулий рік її генеральний директор М.О. Цандур повідомив, що валовий збір овочів в області досяг 435 тисяч тонн. У кращі для галузі роки врожай становив близько 500 тисяч тонн, але були і спади до 300 тисяч.
У середньому врожайність становила 132,6 центнера з гектара. Багато це чи мало? Виявляється, на краплинному зрошенні томатів можна зібрати до 120 тонн, огірків – 60 – 70 тонн, цибулі, капусти – 100 тонн, тобто в кілька разів більше, ніж при старих способах городництва.
Облдержадміністрація в минулому році надала істотної підтримки городникам, виділивши 1 мільйон 64 тисячі гривень і зокрема 500 тисяч безвідсоткового кредиту на створення систем краплинного зрошення. Це дозволило за такою технологією вирощувати овочі у 14 господарствах на загальній площі 130 гектарів. У нинішньому році такі системи мають працювати вже на 260 гектарах. Інститут гідротехніки і меліорації, Одеський інститут агропромислового виробництва продовжують проектно-дослідницькі роботи для нових ділянок краплинного зрошення. А устаткування, змонтоване в минулому році, практично окупилося за перший же сезон. Воно забезпечує оптимальні водно-повітряні, теплові і живильні режими для рослин і підвищення врожаю, як мінімум, вдвічі, дозволяє знизити витрату води в 4 – 6 разів, заощаджувати 30 – 50 відсотків добрив за рахунок локального їхнього внесення разом з поливом.
Повернуті безвідсоткові кредити облдержадміністрація вирішила направити на подальше збільшення площ, де використовується названа вище технологія.
Виступаючи на нараді, заступник голови облдержадміністрації А.М. Мирошніков наголосив, що більш ефективний спосіб зрошення – тільки один з низки головних напрямків овочівництва. Потрібно розвивати своє насінництво, розширювати асортимент, вирішувати проблеми переробки, реалізації. У минулому році Одещина обмінялася делегаціями з декількома областями Російської Федерації. Наші північні сусіди готові закуповувати причорноморські овочі у величезних обсягах. Але коли в переговорах дійшла мова до асортименту, виявилося, що ми можемо запропонувати в основному томати. В обсязі виробництва сільгосппідприємствами вони займають 78 відсотків. Але ж навіть для повноцінного борщу господарці потрібно 7 – 8 видів овочів. От чому зараз ставиться завдання вирощувати городньої продукції багато, гарної та різної, так ще й постачати її на ринок протягом багатьох місяців, а краще – цілий рік. Тільки при цьому можна розраховувати на стабільний попит і стабільну ціну. З такими пропозиціями звертаються до землеробів і переробники.
- Мені потрібні не просто огірки, а такі, що відповідають визначеним технологічним вимогам, у визначений термін. А везуть ті ж помідори одночасно в такій кількості, що підприємство не може їх відразу переробити, – пояснює керівник ВАТ консервний завод “Іллічівський” А.М. Козир.
Можна б назвати десятки сільгосппідприємств, у яких займаються овочами з урахуванням рекомендацій учених. Серед них числі агрофірма “Маяки” Біляївського району (директор К.Л. Любчик), приватне підприємство “Агросвіт” Кілійського (А.О. Борщ), агрокомпания “Свобода” Ізмаїльського (В.Д. Видобора), фермерське господарство “Вікторія” Татарбунарського (Н.Г. Кожухаренко).
Вони розташовані в різних районах, але проблеми мають спільні.
На Одещині необхідно відроджувати власне насінництво. Початок цьому вже покладено. Низка сортів і гібридів овочів селекції одеського Інституту агропромислового виробництва за основними вимогами не поступаються кращим закордонним.
Багато докорів висловлюється на адресу переробників, зокрема на те, що закупівельна ціна дуже низька. Особливо незадоволені городники найбільш південних районів. Ізмаїльський завод не діє, а везти овочі до Одеси дорого. Але тут, мабуть, варто було б повчитися, як вирішують проблему в Біляївському районі. Біляївцям рукою подати до Одеси або Іллічівська. Голова райдержадміністрації Є.М. Ігнатовський теж вважає, що заводи занижують закупівельні ціни на овочі. Але в районі менш залежні від великих підприємств, тому що мають майже два десятки невеликих заводиків або цехів. У їхньому числі зовсім нові – у селі Мирному, у приватному підприємстві “Промінь”.
Як відзначив А.М. Мирошніков, необхідно укласти чіткі договори між городниками і переробниками, між землеробами та облводгоспом. І підвалинами цих договорів мають стати взаєморозуміння, компроміс, обов'язковість їхнього виконання.
Приміром, обгрунтовані претензії до обласного управління меліорації з приводу спізнілої подачі води. Але варто врахувати, що й управлінню в умовах нинішнього фінансування складно вирішувати основні завдання. Воно не в змозі готувати до роботи все устаткування “про всяк випадок”. Уже зараз потрібно визначитися, що і де буде поливатися, щоб увімкнути відповідні потужності з урахуванням резерву. У критичному стані і мережа зрошення. Необхідно вирішувати, хто її візьме на баланс для того, щоб підтримувати в робочому стані й одержувати прибуток.
Перед городниками області стоїть завдання вийти на стабільне виробництво півмільйона тонн овочів. Але разом з тим вирішити проблеми переробки та збуту. У цього завдання немає пропагандистського підгрунтя. Є економічний і соціальний інтерес: прибуток і робочі місця. А Одещина, як часто говорять самі селяни, для вирощування овочів – найбільш благодатний край.
