Добре пам’ятаю 80-ті роки. Я тоді навчався у школі. На нашій гербинській фермі утримувалося близько тисячі голів великої рогатої худоби. Були й свині. Сюди по досвід приїздили спеціалісти з інших районів і навіть із сусідніх областей.
Було чому тоді повчитися: передові доярки надоювали від корови за рік по чотири тисячі і більше кілограмів молока. Були й п’ятитисячниці. Люди, які доглядали худобу, цінували свою роботу і старалися працювати ще краще. На фермі трудилися династії Рябчуків, Дончуків, Прищепків. Групи телят, корів передавалися з рук старших до рук молодих, а ті, в свою чергу, старалися не знизити високої марки своїх попередників.
Що ж маємо сьогодні? Над тваринницькою фермою мовби тайфун пролетів: дахи на будівлях розкриті, біля деяких корівників, телятників розвалені, понищені тамбури, від обор і сліду не лишилося.
Колись ферма була головним постачальником органічних добрив, можна сказати годувальницею землі. Якщо грунт заправити органікою – віддача від нього буде чотири, а то й п’ять років, не те, що від мінеральних – лише рік. Невже про це не відають ті керівники та спеціалісти господарств району, які повністю знищили худобу? Знають і не забули, а вирішили йти легким шляхом: посіяв, обробив, зібрав. А про те, що знищили робочі місця, що людям тепер доводиться шукати роботу, бідувати, геть забули.
Згоден з керівниками, які доводять, що займатися виробництвом тваринницької продукції невигідно, але неповністю. Якщо доїти в день від корови по два літри молока або мати кількаграмові добові прирости ваги, то, звичайно, не варто тримати таку худобу – тваринницька галузь буде збитковою.
Треба мати високопродуктивних корів і здавати на молочноконсервний комбінат не півтонни, або й менше молока, а три-чотири. Тоді будуть прибутки. Тваринницька продукція не така вже й дешева, як про це говорить більшість керівників агроформувань району. Якщо матимемо багато молока чи м’яса, то, як господарі, й будемо диктувати свою ціну.
Розмірковуючи таким чином, вирішив відродити колишню славу гербинських тваринників. Майстри високих надоїв ще не перевелися в селі, відтак спробую забезпечити їх роботою. Розпочав з малого: купив у людей десяток високопродуктивних корів, розмістив у одному приміщенні. Їх доглядають дві доярки та їздовий.
Надалі спробую скористатися фінансовою підтримкою згідно з розробленою регіональною програмою на 2002 – 2006 роки. Господарствам, котрі займаються виробництвом тваринницької продукції надається певна доплата.
Є великі плани щодо розвитку тваринницької галузі: за чотири-п’ять років хочемо довести на гербинській фермі поголів’я дійного стада до 800 високопродуктивних корів.
Цього року почнемо з того, що поступово приведемо в порядок корівники і телятники, встановимо в них необхідні механізми для полегшення ручної праці доярок, скотарів, відгодівельників. Є вже домовленість з керівниками господарств області, де можна закупити високопродуктивних корів.
Плануємо виробляти три види тваринницької продукції: молоко, яловичину і свинину. На фермі вже утримуємо 50 свиноматок, у приміщенні колишньої Піщанської птахофабрики – 80 голів на відгодівлі, а у Пужайковому (третя ферма) розмістили 70 свиней. Розраховуємо, що через два роки на відгодівлі буде не менше тисячі голів. Все це надіємося зробити власними силами.
Раніше механізатори нашого фермерського господарства “Дончук” обробляли 262 гектари ріллі. Нині площа збільшиться ще на 560 гектарів у зв’язку з розформуванням сільгоспкооперативу “Світанок”. Тож землі вистачить, аби утримувати таку кількість тварин.
За оренду паїв ми розраховуємось з людьми вчасно і сповна, а тому сподіваємось, що знайдуться бажаючі приєднатися до нашого колективу. Кількість землі збільшиться. Гадаю, що з відродженням тваринницької галузі зросте врожайність, гектар стане щедрішим, адже отримає цінну органічну поживу.
А поки що доведеться починати все спочатку. Є бажання, розрахунки, очікуємо на допомогу з боку держави. Наш колектив доведе, що виробництво тваринницької продукції – справа прибуткова.
