У недавно висунутому на обговорення проекті Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів» з'явилося нове поняття - депресивні території (ДТ). У проекті оптимістично пропонуються способи виведення цих регіональних ділянок із кризи. Акт, безперечно, необхідний. Але чи достатній?
На громадських слуханнях, присвячених обговоренню проекту, перший заступник голови Одеської облдержадміністрації Микола Тиндюк відзначив, що виведення регіонів, які переживають економічний занепад, на новий рівень розвитку є аспектом державної політики. Найбільш важливим зараз є створення механізму впливу на стан справ у ДТ. З одного боку, відповідальність за їхній стан, як завжди, мають нести органи державної влади. З іншого боку – вона, відповідальність, не знімається і з органів місцевого самоврядування.
В Одеській області є тільки 5 адміністративно-територіальних одиниць (одна з них – Одеса), що можуть бути донорами держбюджету. Решта тою чи іншою мірою потребують дотації. Найбільш об'єктивним у прийнятій на слуханні резолюції вбачається пропозиція про те, що «державна допомога депресивним територіям має бути пропорційною зусиллям, що докладається місцевими органами влади» до вирішення соціально-економічних проблем.
Питання про ДТ гостро постало після введення Бюджетного кодексу. Схема, відповідно до якої кошти, отримані у вигляді прибутків на місцях, спочатку йдуть у бюджет, а потім повертаються у вигляді цільової фінансової допомоги назад, не виправдовує себе. Тому доречний локальний розгляд причин збитковості кожного з підприємств регіону з низькими показниками роботи. А таких у нас по області 40%.
Крім того, якщо буде прийнятий даний закон, то в ньому відразу утвориться лазівка. Так, підприємство може один раз пред'явити дані про свою збитковість, а потім протягом 2,5 років не показувати нічого.
- Звідси нескладно проаналізувати, чи є зацікавленість в органів місцевої влади впливати на підвищення прибутку? Виходить - немає. Тому що вони все одно позбавлені можливості формувати за рахунок прибутку свої місцеві бюджети. Тому потрібно, щоб частина коштів залишалася на місцях, - вважає М.Тиндюк.
Так само цілком іде у держбюджет акцизний збір. З цих причин місцевій владі стає невигідним створювати нові виробництва. Так, наприклад, із прийняттям Бюджетного кодексу мерія Іллічівська відмовилася від будівництва тютюнової фабрики, навіть незважаючи на те, що це могло б залучити до міста додаткову, таку потрібну тут робочу силу.
- Проекту вже півроку, - повідомив директор Київського інституту реформ Олександр Олійник. – У його активному обговоренні беруть участь десять областей України та Автономна Республіка Крим. Основний висновок нашої експертної групи полягає в тому, що депресивні, або, кажучи по-західному, проблемні території потребують фінансової підтримки і мають право на її одержання. У цьому й криється інструмент економічної політики.
Не проробленою частиною проекту закону є визначення, які території віднести до депресивних. Це можуть бути окремі сільськогосподарські або промислові райони або група районів. Спірним також є питання про пріоритети у наданні допомоги. Адже економічний рівень найменш розвинутого району однієї області, де він відноситься до ДТ, може перевершувати рівень найбільш показового району з іншої області - відстаючої.
Досить важко провести сьогодні межу між сільським і промисловим районами, оскільки населення бере участь у різні періоди то в тих, то в інших видах діяльності. Включаючи і тіньову діяльність, яку у зв'язку з її масштабністю не можна скидати з рахунків.
Такий характерний для ДТ чинник, як безробіття, теж трактується неоднозначно. Вивченню підлягає і те, чи має вона тимчасовий або хронічний характер, які стандарти обсягів виробництва на душу населення, який рівень зайнятості в районі.
Таким чином, новий закон, якщо він буде прийнятий, хоч і ліки, але не від усіх форм депресивної хвороби. Вирішальний етап, як завжди, - процедура голосування у Верховній Раді.
