Хай вас не бентежить це формулювання. Саме чарівність доводиться використовувати дільничному, щоб скоріше відправити до ЛТП безпросвітного п’яницю – нещастя родини і грозу сусідів. До процесу оформлення на таке лікування належить обов’язкова медкомісія. Це – шприци, рукавички, вата, які потрібно принести з собою. Лікарі коштів не мають, “клієнт” - тим більше. Ось і доводиться витрачатися дільничному, який має зарплату в середньому 500 – 600 грн. А потім вдається до отієї скромної чарівності. Як іще стимулювати лікаря обстежувати брудного, смердючого клієнта, що впирається?
Втім, усе описане вище – тільки одна з численних проблем, з якими сьогодні доводиться зіштовхуватися дільничним, яких в Одесі 308 чоловік (некомплект – 21 працівник). Середній вік “Аніскіних” – 25 років. Освіта – вища, здебільшого Одеський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ.
- Дуже багато що змінилося в нашій роботі на краще після призначення нового міністра внутрішніх справ, - говорить головний одеський дільничний (начальник відділу дільничних інспекторів міліції управління адміністративної служби Одеського міського управління внутрішніх справ) капітан міліції Андрій Синявський.
Немало робиться для матеріально-технічного забезпечення служби, підвищення іміджу дільничного. Адже це – перший представник міліції, з яким зустрічаються громадяни, і найчастіше саме він уособлює в їхніх очах правоохоронні органи. Андрій чудово знає, про що говорить. Понад сім років, після закінчення юрфаку Одеського національного університету ім. Мечникова він пропрацював дільничним у Приморському районі Одеси. Щоденні проблеми служби йому дуже добре знайомі. Втім, як і те, що звикнувши до цієї суєтної роботи, дільничні рідко йдуть на престижніші посади.
Серед прогресивних новацій останнього часу – візитні картки, які слід роздавати всім мешканцям на дільниці, створення телефонів довіри, наказ міністра про нові (єдині для всієї країни) дні прийому громадян. Це вівторок - 9.00 - 11.00, четвер - 18.00 - 21.00, субота 10.00 – 13.00 (прийом веде старший дільничний). Проте робота зазвичай не вкладається в сухі межі приймальних годин і робочого дня. Адже сьогодні, за належних на дільничного 2,5 – 2,7 тисячі чоловік, реально припадає удвічі більше. Зазначимо, - в ідеалі всі 5 тисяч громадян потрібно знати не тільки в обличчя, але й бути в курсі наявних проблем. Не кажучи вже про те, що до громадян, які офіційно мешкають на дільниці, в останні роки доводиться дедалі частіше додавати напівкримінальний елемент, що кочує – бомжів. А з ними проблем вистачає...
Узимку, живучи в підвалах або на горищах, вони цілком спроможні розпалити багаттячко для обігріву. З огляду на очеретяні перегородки багатьох будинків у центрі міста, легко уявити наслідки цього. І видираються по кілька разів на день дільничні на дахи напівзруйнованих будинків або горищ, щоб перевірити: хто ж там живе? А видворити людей (бомжі – теж люди, тільки дуже нещасливі) у того ж Синявського рука не здійметься. На вулиці – мороз, у приймачі-розподільнику – іноземці, які очікують депортації. Що діяти?
- Ми регулярно провадимо рейди за дзвінками громадян, - розповідає А. Синявський. – Перевіряємо підвали, горища, зруйновані будинки. Дакстилоскопуємо та фотографуємо осіб, що займаються бродяжництвом. Це допомагає не тільки знайти людей, що вважаються зниклими, але й дає можливість розкривати злочини.
Додам від себе: ця робота допомагає дуже часто розпізнавати знайдений і залічений до невпізнаних труп. Адже, що тут критися, і розбірки серед бродячого контингенту – не рідкість, як і напади на них груп озвірілих підлітків, та й смертність серед вічно хворих (і не тільки СНІДом і туберкульозом) волоцюг досить висока. Крадуть вони теж часто: їсти ж бо хоч раз на день потрібно.
- Якби працювало хоч кілька пунктів, де б роздавалася гаряча їжа для бомжів – і багато проблем вирішилося б, – у цьому А. Синявський упевнений. – Хотілося б і щоб державні програми в нас не тільки ухвалювалися, але й реалізувалися. Багато хто із сьогоднішніх бомжів працювали і опинилися на вулиці через збіг різних обставин. Їм належні пенсії, пільги, багато хто хотів би влаштуватися на роботу, забезпечувати себе. Поки що ж їхні проблеми, за дуже рідкісним винятком, - це проблеми міліції.
Специфіка питань, що їх доводиться вирішувати дільничним, залежить від місця їхньої дислокації. Центр міста – це комуналки (не всіх іще розселили агенції з торгівлі нерухомістю). А комуналка, за дуже рідкіс- ним винятком – воістину шекспірівські пристрасті. Бійки, дрібні крадіжки, нічні дебоші та прокльони – з цим доводиться зіштовхуватися регулярно. Не випадково професіонали жартують: найкращий міліцейський психолог – дільничний. Хоча психолог власних проблем має задосить. Головна з них – квартира, відсутність якої часом змушує витрачати всю зарплату на створення пристойних житлових умов. Хоча сьогодні, зважаючи на все, квартири стали доступнішими і стають одними зі стимулів доброї роботи. З іміджем теж усе гаразд. Дільничний – майор, старший дільничний – підполковник.
Серед проблем - і вже узвичаєні для тих, хто служить у великому місті, відволікання на участь у масових заходах. Невже не можна створити для цього спеціальний підрозділ? – обурюються одеські “Аніскіни”. І, до речі, вони мають абсолютну рацію. Дільничний повинен займатися своєю справою. Нехай для прийому в нього підвал або напівпідвал, куточок за перегородкою в житлоконторі – люди мають знати, що захисник їхніх прав готовий вислухати скарги і вжити заходів.
До речі, до сімейних дебоширів і забіяк заходи нині вживаються ефективніші. За наявності фактів побиття, зафіксованих документально, видається захисне розпорядження, що чітко обмежує контакти дебошира з потерпілим. При порушенні розпочинається кримінальна справа з відповідними правовими наслідками. Дільничні сподіваються, що перехід від умовлянь до реальних дієвих заходів впливу допоможе в боротьбі з насильством у родині. Подеколи (зазначу, значно рідше, ніж раніше) доводиться чути: ну що реально може цей дільничний?
Переконлива відповідь на це запитання – робота старшого дільничного з Приморського району Одеси Олександра Коломійця, який розкрив тільки в 2003 році понад тридцять злочинів. А загалом торік дільничними інспекторами на Одещині розкрито 3887 злочинів, вдалося запобігти 262 злочинам, досягти значного зниження рівня рецидивної злочинності, тяжких побутових злочинів…
Отож, наші “Аніскіни” пораються з роботою не згірш від своїх західних колег – шерифів і всіляких там рейнджерів.
