Цього року – болгарському селу Задунаївка в Арцизькому районі виповнюється 175 років. Перші відомості про його заснування взято з книги “Христо Ботев. “Статти” під редакцією Михайла Димитрова. Саме в цьому джерелі згадується такий значний для сьогодення факт: Христо Ботев полишає Одесу і стає вчителем у болгарському селі Задунаївка, заснованому у 1829 році переселенцями зі Сливенського округу Болгарії.
Про Христо Ботева багато розповів місцевий вчитель Георгій Петрович Бянов. Кілька статей написав і син учня Христо Ботева Тодара Касси – Степан Федорович. Учасник Татарбунарського повстання 1924 року, він став в’язнем румунської в’язниці “Дофтан”. До речі, у цій же в’язниці відбували покарання і колишні керівники Румунії Н. Чаушеску, Ківо Стойку, Петру Гроза.
Подорожуючи туристом по історичних місцях Болгарії та Румунії Степан Федорович відвідав і згадану музей-в’язницю, де зустрівся з деякими однокамерниками.
А перша моя зустріч з болгарами сталася у 1957 році, на концерті ансамблю пісні й танцю Народної армії Болгарії.
Чому ж задунаївський колгосп, що носив на той час ім’я Леніна, був перейменований? Справа в тому, що після об’єднання у 1963 році районів Новоіванівського, Ренійського і Болградського виявилися однойменними три колгоспи, і тоді голова нашого – Фучеджи Георгій Дем’янович запропонував назвати колгосп іменем Христо Ботева. Пропозиція грунтувалася на тому, що господарство було одним з економічно сильних у Новоіванівському, а згодом і в Болградському районі. Тоді ж, за Фучеджи, було збудовано добротні тваринницькі приміщення, мехмайстерні, комплекс магазинів, розгорнуто житлове будівництво, здано в експлуатацію Будинок культури, розбито парк. Пізніше побудували триповерхову школу, вітряк, олійню, пекарню, заасфальтували сільські вулиці. Десять років, коли головував Г.Д. Фучеджи, були для задунаївців благодатними роками.
А у квітні того ж 1963 року, у Ренійському порту став під завантаження корабель “Христо Ботев”, команда якого несподівано для себе дізнається, що за 95 кілометрів від Рені є колгосп ім. Христо Ботева. Це викликало у них непідробний інтерес, і напередодні свята святого Георгія до Задунаївки раптово для нас приїздять понад 30 чоловік. Зустрічали їх усім селом і показали все, що було пов’язано з іменем Христо Ботева. Через рік у старому будинку сільської школи відкрили кімнату-музей, а ще через два нас запросили на урочистості, присвячені відкриттю пам’ятника Христо Ботеву у місті Козлодуй, неподалік якого Ботев загинув у нерівному бою з турками.
Задунаївську ж кімнату-музей першими з болгар відвідав Генеральний консул Болгарії в Одесі Штефан Ралєв. Відвідав її і Колоферов, який очолював одну з будівельних організацій Болгарії, і пообіцяв реставрувати фасад, кімнату Христо Ботева, замовити і встановити пам’ятник болгарському революціонеру. Слова свого він дотримав, за що йому безмежно вдячні всі мешканці Задунаївки. Дуже хотілося б, щоб учасники всіх добрих справ, зроблених у селі, відгукнулися.
