передвиборна Програма кандидата на пост Президента України

Кривобокова Владислава Анатолійовича

Знати. Володіти. Використати рівні можливості.

Кожен українець може бути заможним, але йому свідомо не кажуть про це. Надбання і втрати України – результат діяльності кожного з нас. Та чомусь для одних це виключно прибутки, а для інших – збитки. Народ не повинен завжди бути “іншим” і задовольнятися таким порядком речей.

Ви маєте знати, що ваша праця, ваші гроші і ваші шанси не втрачені. Бо ніщо не зникає нікуди, як і ніщо не береться невідомо звідки. Кожному з нас потрібно лише реалізувати власний інвестиційний потенціал, а не чекати, поки “добрий пан президент” підвищить зарплатню та пенсію, а “зла інфляція” з’їсть ці гроші через підвищення цін.

Більш як 90 відсотків з нас розраховують на попередні заощадження, не менше 30 ладні затягнути пояси, аби створити фінансову базу на майбутнє.

Я пропоную таку систему відносин між державою та громадянином, яка дозволить відродити виробництво, створити прибуткові рентабельні проекти і забезпечити реальну участь народу в отриманні та розподілі прибутків.

Це взаємовигідні стосунки. Держава позбавиться тягаря внутрішнього боргу, а її громадянин нарешті отримає не лише втрачені трудові заощадження, але й право (що дорівнює можливості) закласти основу благополуччя, створити свій власний, сімейний капітал, який, за вашим бажанням, має стати або стартовим капіталом для бізнесу, або підґрунтям для ренти, або капіталовкладенням у освіту для забезпечення майбутнього ваших дітей.

Для цього потрібно не націоналізовувати (реприватизувати) підприємства, знову зробивши їх нічиїми, а саме приватизувати перспективні об’єкти України – прозоро та всенародно. Щоб кожен став власником, тобто свідомо і зацікавлено створював, інвестував, ніс відповідальність за свою реальну частку власності та отримував прибуток на вкладені кошти.

Держава має розрахуватися зі своїм головним кредитором – народом, а саме: акціями успішних (перспективних) підприємств зі свого державного пакету, нерухомістю та цінними паперами (опціями) для подальшої участі в нових всеукраїнських економічних проектах. Тобто віддати не “порожні” інфляційні гроші, а їх прибуткову спроможність. Таким чином, держава може реально захистити фінансові резерви народу від будь-яких ризиків, що чекають на їх грошовий еквівалент у майбутньому. А саме: від інфляції, незрозумілих індексів перерахунку карбованців у гривню, спекулятивних процентних ставок по вкладах тощо.

Соціальна революція відбулася поза волею народу, її “оксамитовий” шлях на дотик виявився наждачним. Ми застряли між розвиненим соціалізмом та цивілізованим капіталізмом – у напрузі холодної громадянської війни.

Вихід з цього кола, безперечно, один: консолідація суспільства. І це не віртуальне примирення “крізь зуби”. Це – створення рівноваги між різними верствами населення для прозорого партнерства.

Тож пропоную вам і обіцяю провести наступні консолідаційні заходи:

1. Громадяни України одержать державні цінні папери (опції), які забезпечать право придбання за фіксованою вартістю будь-яких видів державної власності: пакетів акцій держпідприємств, земельних ділянок, об’єктів нерухомості, що перебувають на державному балансі (у тому числі за кордоном), а також будуть побудовані за рахунок держбюджету у подальшому; інших матеріальних активів.

Опції будуть надані не лише на суму, втрачену населенням через державні фінансові інститути, але й через комерційні банки, діяльність яких не має належного контролю з боку держави в особі Національного банку.

2. Управління активами громадян може здійснюватися Державним пенсійним фондом або новоствореним державним трастовим фондом (у залежності від бажання громадян). У будь-якому разі держава має нести повну відповідальність за правильне нарахування дивідендів та законність інших операцій з активами населення.

Громадянин – власник цінних паперів – має право не передавати свої активи згаданим установам, керувати ними самостійно, або добровільно об’єднуватися з іншими громадянами у кредитні чи інвестиційні спілки.

3. Будуть погашені усі заборгованості за комунальні послуги станом на перше січня 2005 року за рахунок державного боргу населенню України. Держава візьме на себе сплату дотацій підприємствам комунального господарства.

4. Населення зможе спрямовувати кошти з опційних рахунків для сплати освітніх, медичних, страхових послуг, будь-яких видів держмита, штрафів, а також для розрахунків за реєстраційні акти, ліцензування діяльності, техогляди, засвідчення купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна, і таке інше.

5. Відбудеться цілковита амністія для усіх суб’єктів підприємницької діяльності і фізичних осіб щодо податкових правопорушень за умови сплати на користь держави 13 відсотків будь-якої задекларованої суми. При цьому кошти можуть зараховуватися як безпосередньо до бюджету України, так і шляхом придбання у населення опцій або через передачу громадянам частки інших активів для погашення держборгу. Закон щодо амністії має функціонувати одночасно з посиленням санкцій за приховування від декларування коштів та аналогічні порушення у подальшому.

Мета амністії – не лише наповнення бюджету та легалізація інвестиційних потоків, але й запорука того, що окремі політичні та економічні групи не матимуть можливостей використовувати державну владу задля “переділу” власності.

6. За державний рахунок буде запроваджено постійну, відкриту, доступну систему освіти та консультування населення з питань економіки та права, з метою створення дієздатного та бізнес-активного прошарку, який складатиме не менше третини населення України.

7. Консолідація та партнерство будуть непорушним правилом у стосунках між найбільш успішними та малозабезпеченими верствами населення. Буде створено загальну всеукраїнську мережу соціальних дисконтних магазинів, аптек, їдалень, осередків побутового обслуговування, у яких товари та послуги надаватимуться зі знижкою не менше 20 відсотків.

8. Для найбільш незахищених буде створено дієву систему благодійної допомоги у потрібних межах на постійній основі. Соціальний захист населення потрібно трансформувати в соціальну гарантію на законодавчому рівні.

9. Оскільки в Україні досі не існує закону про відповідальність влади, за роки “реформ” відповідальності влада не несе! Народ, який є владою в своїй країні, не має законного права для оцінки діяльності Президента.

У зв'язку з цим політрадою Народної партії вкладників та соціального захисту буде запропонований проект Закону “Про право громадян України оцінювати обрану владу за наслідками її праці та виконання передвиборних обіцянок”. Дія цього Закону буде підтвердженням того, що влада належить народу згідно ст. 5 Конституції України.

10. Необхідно відновити довіру до влади. Досягти цього можна лише шляхом консолідації народу та влади, через єдність цілі та єдність волі для її досягнення. При цьому наміри влади повинні співпадати з надіями та сподіваннями народу. В Україні має бути створений середній клас як основа суспільства.

Я вірю у свій народ, у його здорові духовні й моральні основи, які можна викорінювати, але неможливо викоренити. Образливе й принизливе формулювання, що народ заслуговує на ту владу, яку він має, повинно зникнути назавжди. Народ в Україні талановитий, працелюбний та сильний навіть за тих обставин, в які його загнали, і де він сьогодні опинився мимоволі.

11. Використати у подальшій діяльності обраного Президента найбільш раціональні пропозиції з передвиборних програм інших кандидатів на президентську посаду, залучивши їхній досвід та професіоналізм.

12. Сформувати уряд національної довіри не за ознаками “свої” – “чужі”, а виходячи з таких особистих якостей, як чесність, відповідальність, патріотична налаштованість, з урахуванням професійних навичок державних менеджерів.

Я свідомо не даю у своїй передвиборній програмі популістських обіцянок, які або ніколи не можуть бути виконані, або є природним обов’язком кожного керівника країни.

Разом з тим, я наполягаю, що запропоновані мною заходи є необхідними та реалістичними, що вирізняє їх серед інших програм.

Я цілком усвідомлюю, що моя Народна партія вкладників та соціального захисту ще досить молода, а я як її лідер недостатньо знаний в Україні. Напевне, країні дійсно потрібен більш досвічений керівник та більш потужна партія, які мають великий економічний, організаційний та кадровий ресурс.

Країні потрібна стабільність. Я не тільки кандидат у Президенти, але й виборець. І саме як виборець я віддам свій голос тому претендентові, який в змозі забезпечити послідовність і стабільність економічного та політичного курсу України, який додасть до своєї президентської програми та плану дій базові ідеї, продуковані фахівцями – членами Народної партії вкладників та соціального захисту, яку я маю честь представляти на виборах Президента України.

Добробут, рівні можливості, відповідальність влади.

ПЕРЕДВИБОРнА ПРОГРАМА кандидата на пост Президента України

Черниша Григорія Семеновича

1. Відродження духовного і матеріального добробуту народу України на основі чотирьох духовних законів, які були закладені в глибинах нашого походження.

2. Ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

3. Реабілітація “мертвої зони” Чорнобиля.

4. Створення України безмитною зоною.

5. Ліквідація злочинності, тюрем, таборів для малолітніх, забезпечення пенсіями людей, які постраждали від соціальної несправедливості, інвалідів праці, Великої Вітчизняної війни та інвалідів інтернаціоналістів.

6. Підвищення матеріального і духовного добробуту народу України, забезпечення мінімального життєвого рівня однієї людини із розрахунку 4257 гривень в місяць.

7. Видача безкоштовно лікувальних прикрас на основі мінералу топаза всім жителям України.

8. Розрахунок із зовнішніми та внутрішніми боргами України.

9. Створення демократичного суспільства, яке забезпечить вільний розвиток людини і захистить її права.

10. Створення в Україні суспільства, в якому має бути пріоритетною економічна політика на основі різноманітних форм власності, високий життєвий рівень народу, соціальна справедливість, духовна свобода, відкритість до навколишнього світу.

11. Створення умов для задоволення національно-культурних потреб усіх етнічних груп, які живуть в Україні.

12. Проведення приватизації, земельної реформи і передачі жителям України землі у приватну власність, здійснення радикальних економічних реформ на основі нових форм в ринкових взаємовідносинах – “Благодійність”.

13. Створення умов кредитної політики з максимальною відсотковою ставкою у розмірі шість відсотків річних для жителів України.

14. Створення умов державного забезпечення дітей віком до 16 років, медичного обслуговування та середньої освіти.

15. Забезпечення високого матеріального рівня життя медичним працівникам, вчителям, письменникам, художникам, науковцям, військовослужбовцям, працівникам юстиції, судів і правоохоронних органів.

16. Створення міст для порушників законів і засуджених.

17. Реалізація програми зовнішньої, внутрішньої та соціальної політики ПРНУ.

18. Утвердження України на міжнародній арені як миролюбивої держави з історичним минулим на основі “Дорога, Правда і Життя”.

Передвиборна програма кандидата на пост Президента України

Андрія В’ячеславовича Чорновола

Основою цієї програми є шлях перетворення українського народу в націю. Для нас українська нація – це наш народ, який стане нацією на цій землі. Він стане нею тільки за умови сповідування своєї релігії, прав, звичаїв, традицій та поваги до власної історії. На жаль, беручи до уваги реалії сьогодення, на жаль, із урахуванням існуючої влади, ми не можемо досягнути цього. Але ми – український народ, який хоче стати нацією, і ми будемо боротися за це.

Ми також будемо боротися за те, щоб українська влада стала прозорою, прогнозованою та контрольованою українським народом. Для цього необхідно, щоб програми кандидатів були зрозумілі та передбачувані для виборців. Необхідно, аби навколо цих програм точилися “живі” дискусії.

“Влада” пропонує якісь зміни в системі керівництва, які для народу, власне, нічого не змінять і ніяк не вплинуть на сутність і характер системи влади, а “опозиція” взагалі нічого не пропонує, крім особи того чи іншого лідера. Знову відбувається боротьба. За владу, за “корито” вигоди, за перерозподіл власності.

Боротьба відбувається за все, тільки не за українську націю!

І. Реабілітація ідеї української незалежної держави та свідомий вибір достойної влади

Громадяни України повинні жити у правовій, упевненій у собі країні, яку б поважали у світі. Задля цього протистояння між політичними силами повинне відбуватися не на рівні особистостей, а на рівні таких стратегічних понять, як розвиток суспільства, майбутнє держави, її місце в світі.

Слід знову почати говорити про Україну як про нормальну самостійну державу, так як це було на початку 90-х.

Ми вільне віросповідання будь-якої релігії не заперечуємо. Але ми – за Єдину Помісну Українську церкву.

Обрана народом влада повинна конкретніше та доступніше для звичайних людей пояснювати свої рішення. Особливо це стосується вступу чи приєднання України до різноманітних політичних, економічних та військових союзів, міждержавних об’єднань тощо.

IІ. Зміцнення безпеки нації та впровадження сильної дипломатії

Активно на міжнародному рівні пропагувати відмову України від ядерної зброї як позитивний приклад для наслідування всьому прогресивному людству.

Досягнути того, щоб українські дипломати ставили конкретні та прямі запитання дипломатам інших країн.

Вимагати від країн, у першу чергу Росії та США, дотримання зобов’язань, які вони взяли перед Україною, а у випадку відмови звертатися до міжнародних інстанцій з вимогою примусити ці країни виконувати свої зобов’язання.

Необхідно розпочати широкомасштабну та безперервну пропаганду здорового способу життя. Для проведення цієї кампанії оголосити державний тендер серед найкращих рекламних компаній, які працюють в Україні.

Розробити систему пільгового оподаткування для тих комерційних структур, які вкладають свої кошти у проведення спортивних змагань різного рівня, будівництво нових та ремонт уже існуючих спортивних споруд.

Для ефективнішого використання коштів іноземної донорської допомоги слід інформувати представництва іноземних донорських організацій про реальні найпоширеніші хвороби та медичні проблеми, які існують в Україні.

Слід негайно з’ясувати, кому вигідний жалюгідний стан сфери охорони здоров’я, хто конкретно несе відповідальність за це, і тільки після однозначних відповідей на ці запитання розпочати процес реального реформування цієї сфери.

III. Досягнення впевненої економіки та справжнього соціального захисту

Головними критеріями під час прийняття важливих економічних рішень, таких як розмір податків, легалізація капіталу тощо повинні бути – достойні зарплати робітників бюджетної сфери, добробут пенсіонерів, перспективи для молоді, боєздатність армії, стан вітчизняного малого і середнього бізнесу та культури. Такі критерії, як розвиток конкуренції чи відмова від втручан- ня держави у підприємницьку діяльність, на нашу думку, є другорядними.

На державному рівні необхідно чітко усвідомлювати методи нечесної конкурентної боротьби, які застосовують іноземні інвестори, та контролювати всі негативні наслідки, що виникають у ході їхньої роботи.

Для цього необхідно максимально підтримувати національного виробника у боротьбі з іноземними конкурентами, застосовувати для цього всі методи “здорового” лобіювання.

На державному рівні слід підтримувати тільки ті іноземні компанії, які планують працювати з вітчизняними підприємствами задля виробництва та подальшої реалізації в Україні продукції, яку до того імпортували.

Вимагати від іноземних інвесторів ведення лише такої діяльності, яка б не шкодила національним економічним інтересам України.

IV. Реставрація освіти та припинення відтоку інтелекту

Необхідно припинити реформування української освіти – її потрібно покращувати! Українська влада повинна створити таку ситуацію, коли в Україну повертатимуться, а не залишатимуть її назавжди найкращі вітчизняні студенти та науковці – інтелект народу.

Для цього пріоритетним слід зробити патріотичне виховання школярів та студентів, чітко визначити перелік стратегічно важливих для розвитку України спеціальностей та створити для їхньої додаткової фінансової підтримки спеціальний державний фонд.

Проводити щорічне соціологічне дослідження на тему: “Для того, щоб я залишився жити і працювати в Україні, мені потрібно...” серед випускників навчальних закладів. Для місцевих органів влади визначити конкретні пропозиції, які стимулюватимуть українців працювати в Україні.

Розробити систему пільгового оподаткування для організацій, які підтримують заклади освіти. Стимулювати та заохочувати підприємства, які приймають на роботу випускників без досвіду роботи.

Інформувати молодь про реальне життя наших громадян за кордоном, особливо про його негативні моменти. Робити приклад для наслідування з кожної людини, яка свідомо повернулася жити та працювати в Україну з тимчасової чи постійної еміграції. Такі вчинки повинні стати “модними”.

Дозволяти виїзд за кордон на постійне місце проживання фахівцям стратегічних спеціальностей, які здобули освіту за бюджетні кошти, лише за умови, що вони відшкодували повну вартість навчання.

V. Якісне покращення роботи української преси та телебачення

Задля того щоб українські засоби масової інформації почали виконувати функцію носіїв реальної інформації та культури, пропагували ідею сильної, впевненої української держави, потрібно ввести “культурні обмеження” у засобах масової інформації.

Під “культурними обмеженнями” ми розуміємо припинення показу крові та трупів під час повідомлень у випусках новин про катастрофи, аварії, терористичні акти; обмеження показу сексу, насильства та використання ненормативної лексики, особливо в дитячих та молодіжних передачах, припинення показу в телевізійному ефірі та на шпальтах газет всіх проявів вікової, національної та іншої нетерпимості; зменшення кількості показів низькопробних фільмів та ток-шоу.

Негайно слід обмежити показ реклами, в якій так чи інакше пропагуються шкідливі звички, випадкові сексуальні контакти, негативне та зневажливе ставлення до людської гідності, національних цінностей, законів України.

Для визначення критеріїв оцінки якості “інформаційного продукту” необхідно створити спеціальні групи, сформовані з пересічних глядачів, мистецтвознавців, представників ЗМІ та органів влади. Проводити масштабні обговорення суперечних тем у суспільстві, соціологічні опитування, різноманітні дослідження щодо впливу інформації на населення України тощо.

Створити спеціалізовані дитячі, мистецькі та спортивні телевізійні канали. Увести широкомасштабний показ соціальної реклами, спрямований на пропаганду здорового способу життя, сім’ї, материнства, поваги до людей похилого віку та пріоритетно – національних цінностей.

VI. Розвиток сучасної української культури

Проблеми вітчизняної культури – це найболючіша проблема нашого суспільства. Її низький рівень відчувається повсюди, і в першу чергу серед нашої еліти: представників влади та великого бізнесу.

Кожен мешканець України - це частка української культури, і мова як самоствердження нації повинна нас об’єднувати. Але ми проти штучного нав’язування української мови громадянам України. Ми за поступовий, поміркований та обережний процес популяризації державної мови серед населення країни.

Сучасна українська культура повинна мобілізувати нас на створення достойної, повноцінної нації, збереження національних культурних надбань. Нам слід позбутися дефіциту культури і створити з неї справжнє надбання народу. Для цього необхідно забезпечити загальнодержавну інформаційну підтримку сучасної української літератури; створити телефонні довідки з питань історії, культури та мистецтва України; популяризувати українську мову кумирами нації; перекласти на українську мову комп’ютерне програмне забезпечення та комп’ютерні ігри.

Створити та розвинути мережу консультативних центрів із покращення рівня знання української мови для населення України різного віку. Розробити єдині стандарти науково-технічної термінології української мови.