Чи можна щодня бути щасливим на роботі, наприклад, в газеті? Мабуть, можна. Лише за однієї-єдиної умови – дуже великої любові до цієї роботи. Лише тоді можна подолати і втому від буденної метушні, і постійне незадоволення від неможливості зробити матеріал, що виходить, ще кращим і досконалішим, і сум від розуміння того, що при всьому бажанні не встигаєш реалізувати всього запланованого.
Три тисячі номерів – це не лише долі тих, про кого ми розповідаємо. Це і наші долі. Наші успіхи і невдачі, наші радощі і прикрощі, проблеми, які ми розглядаємо через призму життя наших героїв.
Газетна сторінка, йдучи до архіву, залишається у вічності. Скільки ж їх вляглося у трьох тисячах номерів «Одеських вістей»? Принаймні, тисяч 13. Ось вони і складаються всі разом взяті в одну велику і дуже важливу життєву сторінку всіх моїх колег. Що вона означає для кожного з нас? – із цим запитанням я звернулася до декого з них.
Освідчення в любові
Олександр СЄРИЙ, заввідділу міжнародних зв’язків та фотоілюстрацій
Робота в “Одеських вістях” – дуже яскрава і, я вважаю, успішна смуга в моєму житті. Від неї я одержую величезне моральне задоволення. І, звичайно, стараюся всі свої вміння, знання і навички реалізувати в роботі. Мої знімки – це освідчення в любові до газети.
За останні два роки “ОИ” – “ОВ” змінилися, це стала зовсім нова газета, у якій значно приємніше працювати. З’явилося більше свободи творчості, але й водночас більше зібраності завдяки постійному плануванню. Журналісти вийшли на якісно інший рівень.
***
Ми допомагаємо людям
Наталя ШЕВЧУК, заввідділу міського життя
Газетна сторінка нагадує мені злітну смугу. Власне кажучи, такою злітною смугою і стала для мене робота в “Одеських вістях”. Прийшовши з обласного радіо, я навчилася тут багато чого і далі навчаюся. Дуже хочу домогтися того, щоб мій посильний внесок зробив газету кращою і цікавішою.
Люди, які зверталися по допомогу, потім говорять мені: “Ми і не сподівалися, що газета зможе допомогти”. Мабуть, я можу без перебільшення сказати, що для мене у даній ситуації важливе не лише полагодження конкретної труби чи асфальтування прибудинкової доріжки, але й те, що люди починають вірити у справедливість, у те, що влада (хай за допомогою газети) справді може розв’язати їхні найнасущніші проблеми.
***
Є інформація!
Віктор КОЗЮРА, заввідділу інформації та спорту
Наш відділ – це робота над двома сторінками – першою і четвертою, новинним блоком “Від Дунаю до Бугу” та спортивною інформацією.
Над наповненням рубрики “Від Дунаю до Бугу” працює весь редакційний колектив і 8 власних кореспондентів у районах області. Кожен випуск – це десять-дванадцять новин із життя регіону. На зустрічах із читачами я переконуюсь, що наша робота затребувана. Адже сторінка в газеті – це фрагменти життя міста і області. Працюючи над нею, ми збагачуємося самі, а також стараємося збагачувати нашого читача.
***
Наші особливі рядки
Антоніна БОНДАРЕВА, власний кореспондент
Газетна сторінка – це ж чудове поле, яке і взимку і влітку можна орати й засівати. Я прагну орати якомога глибше і хочу, щоб моє насіння було добрим. І з надією чекаю на газетній сторінці – сторінці мого життя – нових сходів.
Собою я зазвичай незадоволена – не встигаю всі “нариви” розтинати журналістським пером. Але не раз переконувалася: варто подати гостру кореспонденцію – вона вийде в одному з найближчих номерів “Одеських вістей”. Працювати в газеті, яка потребує правди життя, людських сліз і сумнівів для кожного журналіста – щастя.
***
Вільні слова молодих...
Віра ЯСІНСЬКА, заввідділу культури та гуманітарних проблем
Молодіжна сторінка “12 балів” стала найсвітлішим і найжиттєлюбнішим періодом у моєму житті. Кожний її випуск – це творчий вибух, впевненість у тому, що доброго в нашому житті все-таки більше, ніж поганого. Сподіваюся, такі ж відчуття вона будить і в наших читачів.
Автори цієї сторінки сміливо критикують керівництво вузів та викладачів за хабарі, порушують гострі проблеми реального одержання кредиту на освіту та житло. У нас сформувався молодіжний штаб, де і школярі, і студенти, і молоді спеціалісти. Але тон задають студенти журналістського відділення Одеського національного університету – Наталя Кичук, Наталя Леснікова, Юлія Стоєва, Ірина Маринова. Є кому передати перо.
***
Єдиною сполучною ниттю
Тетяна ГУРІЧЕВА, власний кореспондент
Кожному з нас потрібне постійне творче та інтелектуальне зростання. Саме таку можливість надає повною мірою газета для своїх працівників. Робота в “Одеських вістях” стала для мене своєрідним трампліном, можливістю побачити нові цілі, познайомитися з непересічними особистостями, пізнати життя ще глибше, повніше. Стараюся відповідати улюбленій газеті тим же.
У нашій газеті, єдиній в області, є солідний штат власкорів, які тримають руку на пульсі подій у найвіддаленіших від обласного центру точках. Невидимою сполучною ниттю, як серце з судинами, ми об’єднані спільною метою і ділом інформувати, доводити і спонукати!
***
Газета моєї долі
Анжела НІКОЛОВА, відповідальний секретар
Робочий ранок починається для мене з планування наступних номерів, макетування сторінок. Вони заповнюються фотознімками та інформаціями, статтями і кореспонденціями. Ці газетні сторінки – життя мого краю і, отже, моє життя, що стало набагато цікавішим і щасливішим завдяки роботі в газеті, без якої я себе не мислю. Вона додає мені сил і впевненості в завтрашньому дні, а я намагаюся зробити її сучаснішою, застосовуючи нові технології верстки, макетування.
Кажуть, що в кожній випадковості є певна закономірність. Я потрапила до газети ніби випадково, але, прийшовши, відразу відчула – тут моє місце. Тут моя доля.
***
Якщо смуга, то сонячна
Альона ВОЙТЕНКО, заввідділу права та соціальних проблем
Робота в “Одеських вістях” – сонячна смуга в моєму житті. Тим більше, що доводиться займатися дуже цікавою справою – розповідати про взаємозалежні проблеми: правові та соціальні. Діяльність силових структур щодо наведення ладу в країні, виведення економіки з “тіні”, взаємодія влади і силовиків у нелегких реаліях сьогоднішнього дня – все це, вважаю, потребує осмислення на сторінках газети. Тут багато в чому неоцінима допомога юриста нашої редакції Володимира П’ятигорця, колег, які працюють пліч-о-пліч зі мною.
P.S. Так вже сталося, що поговорити з колегами на задану тему доручили мені.
Відповідали вони мені на запитання в проміжках між телефонними дзвінками, не відриваючись від комп’ютерів, диктофонів і нотатників. Така робота журналіста: час не чекає!
На певному етапі ремесло перетворюється в творчість, симпатія до газети – в любов до неї. Саме це почуття керує нами, журналістами “Одеських вістей”, які щоденно заповнюють газетні сторінки і вважають саме цю роботу найвдалішою смугою в своєму житті
