У нинішніх складних для всіх нас умовах виборів Президента України найбільше за їхній результат переживають ветерани Великої Вітчизняної війни та праці, люди старших поколінь. Саме завдяки їхній героїчній праці, при активній підтримці всіх народів колишнього Радянського Союзу в найкоротший термін у післявоєнний період були відновлені промисловість і сільське господарство України, зокрема й нашої рідної Одещини.

Гадаю, теперішня грамотна та заповзятлива молодь повинна була б глибше перейнятися не тільки почуттям подяки до ветеранів, але й прагненням усебічно допомагати ім. Традиції, досвід старших повинна перейняти наша молодь: наступність поколінь – основна сполучна нитка між минулим і майбутнім. Від цього багато в чому залежить і збереження стабільності в Україні, і взаєморозуміння між людьми в суспільстві.

Хотілося б сказати і про те, що будь-які відхилення в сьогоденні і майбутньому від дотримання Конституції і законів країни можуть призвести до непоправних наслідків, а останнім часом ми бачимо такі порушення на найвищому рівні. Ветерани і реалістично мисляча частина суспільства висловлюють з цього приводу закономірну тривогу в засобах масової інформації, зокрема і в “Одеських вістях”.

Не менш глибока стурбованість прозвучала й у зверненні Загальноросійської громадської організації ветеранів війни та військової служби до ветеранів, всього українського народу, направленому на адресу Міжнародної Української спілки учасників війни – фронтовиків. У ньому, зокрема, говориться:

“У роки Великої Вітчизняної війни в єдиному бойовому строю боролися ми проти загарбників... Зламали хребет фашистському звірові, відстояли не тільки свою свободу і незалежність, але і звільнили Європу, врятували світ від фашистської чуми. У 2005 році ми будемо відзначати найважливішу історичну подію початку ХХІ століття – 60-річчя Перемоги над гітлерівською Німеччиною. Перемога дісталася нашим народам дуже дорогою ціною. Мільйони найкращих синів і дочок віддали за неї свої життя. Але без цієї Перемоги Україна, як і Росія, не могли б стати самостійними, незалежними державами.

...Сьогодні нам боляче бачити, як спадкоємців слави переможців втягують у політичне протистояння, заражаючи їх агресивністю.

...Російські фронтовики Великої Вітчизняної війни далекі від думки втручатися в справи незалежної братньої України. Ми хочемо лише передати свої почуття тривоги та стурбованості у зв’язку з небезпечною ситуацією, що виникла у вашій країні. З власного досвіду ми знаємо, що напруженість і емоції далеко не найкращі порадники при вирішенні спірних політичних питань. Піддавшись їм, можна наробити багато помилок, принести горе в кожну родину.

Ми закликаємо ветеранів-фронтовиків України максимально використовувати свою енергію, мудрість, витримку і досвід для того, щоб не допустити трагічних наслідків нинішніх подій у країні.

Ми звертаємося до всіх громадян України, до дітей, онуків і правнуків переможців із проханням і закликом: вирішуйте політичні проблеми з розважливістю та мудрістю, властивими українського народу.

Ми віримо, що в Україні переможуть розум і спокій”.

До цих слів, гадаю, приєднаються й українські ветерани війни та праці.